eKMAIR
Electronic Kyiv-Mohyla Academy Institutional Repository
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Чому сьогодні цікаво читати Гоголя? : [висловлювання кінематографістів]
(2009)
Висловлювання кінематографістів про Миколу Гоголя.
Розірвана душа (загублений рай) : літературний сценарій науково-просвітницького фільму : фрагмент
(2009) Плахов-Модестов, Ростислав; Чміль, Ганна
Літературний сценарій науково-просвітницького фільму. Фрагмент.
Завжди актуальний "Ревізор"
(2009) Велимчаниця, Ольга
Постать Миколи Гоголя донині не розгадано. Існує безліч спроб створення його біографії, та справжня, певно, ще не написана, зважаючи на всі суперечності, містифікації, адже навіть спогади сучасників є вкрай неоднозначні: для одних він веселий і приязний, іншим здавався відлюдником; Гоголь - і праведник, і нащадок злих сил; і служитель добра, і винуватець розтління душ; і божевільний, і чаклун. Так, Гоголь залишається для нас завжди цікавим, а його твори, зокрема "Ревізор" - досі актуальними.
Олексій Богданович: "Справді гоголівський рік"
(2009) Богданович, Олексій; Бондарчук, Лілія
Улітку 2008 року режисер Наталія Бондарчук розпочала зйомки фільму "Гоголь. Найближчий". До співпраці вона запросила кіностудію ім. О.Довженка та українських акторів. Інтерв'ю з Олексієм Богдановичем - українським актором театру і кіно, Лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка, Народним артистом України. Розмову веде Лілія Бондарчук.
Євген Паперний: "Потрібен сучасний романтичний герой"
(2009) Паперний, Євген; Заславець, Григорійй
Інтерв'ю з Євгеном Паперним — українським актором театру, кіно та дубляжу, Народним артистом України. Розмову веде Григорій Заславець.
Театр-фантом, або Як відновити Театр кіноактора? : [інтерв'ю]
(2009) Слободський, Ігор; Бондарчук, Лілія
Інтерв'ю з Ігорем Слободським - артистом театру і кіно, заслуженим артистом України (2000). Розмову веде Лілія Бондарчук.
Карен Шахназаров: "Кіно повертається до джерел"
(2009) Шахназаров, Карен; Науменко, Олексій-Нестор
Відомий кінорежисер Карен Шахназаров уже десять років керує "Мосфільмом". Він став другим в історії режисером, після Івана Пир'ева, який очолив цю кіностудію. Однак, обіймаючи таку високу посаду в російській кіноіндустрії, Шахназаров певен, що кіно як мистецтво вичерпало свої ресурси й поступово поринає в стихію, з якої виникло, - стихію розваги. Він відверто говорить про це та... продовжує знімати фільми. Розмову веде Олексій-Нестор Науменко.
Борис Савченко: "Треба думати про головне"
(2009) Савченко, Борис; Брюховецька, Лариса
Інтерв'ю з Борисом Савченком — кінорежисером, Головою Національної спілки кінематографістів України. Розмову веде Лариса Брюховецька.
"Собор" Олеся Гончара: сценічна версія
(2009) Галицька, Валентина
Доля мистецьких творів іноді буває драматичнішою аніж людська. Так сталося зі славнозвісним романом Олеся Гончара "Собор", який 1968 року був підданий вульгарно-суб'єктивістській критиці, насильно вилучений з літературного контексту епохи і з’явився окремим виданням у "Роман-газете" лише 1986 року. Цей твір і його автор стали знаковими для культурного процесу Придніпров’я другої половини XX століття. Олесь Гончар напрочуд правдиво і художньо довершено відтворив ментальність давнього козацького поселення Зачіплянки, прототипом якої була робітнича окраїна Дніпропетровська Ломівка.
Особливості ювілейного сезону
(2009) Коваленко, Юлія
Триває 75-й сезон Харківського академічного російського драматичного театру ім. 0 .Пушкіна. На честь цієї дати відбувся урочистий святковий вечір - головний режисер театру, народний артист України Олександр Барсегян вибудував його в дусі пушкінського балу. Гості на ньому — найпомітніші герої сцени, названої ім’ям поета.
Пошуки шляху в умовах відчуження. Центральні теми творчості Джима Джармуша
(2009) Тетерюк, Марія
Джим Джармуш — один з найвідоміших нині представників американського незалежного кіно. Незалежний кінематограф функціонує поза рамками комерційного виробництва та прокату, а отже, надає режисерові, вільному від політики компанії та масових смаків, свободу вираження і можливість нестандартних рішень, що переконливо демонструє Джармуш.
Джулія Теймор: у театрі виникає ілюзія, що життя створює людина
(2009) Чепалов, Олександр
Джулія Теймор з однаковим успіхом виступає як режисер у різних театральних жанрах (щоправда, частіше обираючи театр музичний) і кінематографі. Щодо останнього,її ім'я можна побачити у титрах кінострічок "Тит Андронік", "Фрида" та 'Крізь Всесвіт".
Олександр Довженко та Андре Мальро: про одну не-зустріч
(2009) Скуратівський, Вадим
"Сьогоднішній історик української літератури, - писав молодий Юрій Шерех у трагічному Львові 1944-го, - повинен виконувати роботу археолога, і до того ж археолога, який відкопує не колишні міста, а макети міст, які ніколи не було побудовано". Додамо: і взагалі історик української культури. Котра аж по вінця переповнена мізансценами розмаїтих не-здійснень. Індивідуальних і колективних. Руїни тих чи тих у ній проектів. Дивним чином біографи французького романіста Андре Мальро і українського кінорежисера Олександра Довженка пройшли повз одну, але напрочуд цікаву "меморію" у монументальних і, попри певні там цензурні замовчування, сповна вірогідних мемуарах нашого київського земляка Іллі Еренбурга "Люди, роки, життя".
З архівної спадщини Євгена Деслава
(2009) Мицик, Юрій
Про видатного українського кінорежисера Євгена Деслава (справжнє прізвище - Слабченко) нам уже доводилося писати. Тут лише нагадаємо, готується до друку книжка його листування з архієпископом УАПЦ Євгеном Бачинським. Досить сказати, що листів самого тільки Деслава там налічується більш як 120 (не беремо до уваги дрібних його заміток), а архієпископа Євгена — 80, до того ж він зазвичай писав розлогі і насичені цікавою інформацією листи. Нижче пропонуємо публікацію 15 незнаних досі листів Є. Деслава, писаних ним переважно до архієпископа Євгена у 1949—1965 роках. Вони висвітлюють творчі плани кінорежисера та їхню реалізацію, його діяльність як історика української дипломатії, мемуариста, бібліофіла, колекціонера живописних творів, громадського діяча, проливають світло на незнані сторінки його життєвого шляху. Сподіваємося, вони стануть у пригоді дослідникам творчості цього видатного діяча українського кіно.
Віктор Ерісе: стріла і рана
(2009) Хелман, Алісія
Торік під час Тижня іспанського кіно (Будинок кіно) показано надзвичайно цікавий фільм, що заворожує, - "Дух вулика". Ні сам фільм, ні ім'я його творця фактично не відомі українському глядачеві. Пропонуємо фрагмент статті польської дослідниці Аліси Хелман, присвяченій творчості режисера, де йдеться про цей фільм.
Зупинити загарбницький наліт на кіногалузь!
(2007)
16 березня Національна спілка кінематографістів України провела прес-конференцію за участі секретарів НСКУ Бориса Савченка, Михайла Іллєнка, Бориса Небієрідзе, Лариси Брюховецької, директорів кіностудій "Укранімафільм" (Віктор Слєпцов), "Укркінохроніка", 'Укртелефільм' (Олег Бійма), режисера Одеської кіностудії Ярослава Лупія, заступника директора Національного центру Олександра Довженка Михайла Донця і повідомила журналістам таке: Національна спілка кінематографістів України констатує, що хоча в кіногалузі є позитивні процеси (наприклад, ріст комерційного кінопрокату, виробництво телесеріалів і телефільмів), проте вони не вирішують кардинальних проблем.
Сватана, але не вінчана (українська класична драматургія в культурній візії постмодернізму)
(2007) Чечель, Наталія
Поширений в українській культурі XIX століття мотив сватання можна сприймати як одвічне природне прагнення молодої дівчини вийти заміж за коханого чоловіка, але з точки зору психоаналізу і семіотики заручини стають вибором долі й волі. Ситуація української дівчини, яку не за того зумисно-вимушено засватали, проектується на Україну в її нібито жіночому безталанні, Україну-покритку, за Т. Шевченком, на чому наполягає сучасний літературознавчий дискурс. Таким чином, драматична колізія сакралізується, переходячи в семіотичний вимір, а театральне мистецтво набуває не лише розважально-повчального або просвітського, а й культурологічного значення.
Мистецький дар Іванові Франку
(2007) Шевчук, Оксана
Неординарною мистецько-культурною подією до 150-літнього Франкового ювілею минулого 2006 року стало інсценування в Києві мелодекламації "Іван Вишенський" за однойменною поемою І .Франка. її автори - відомі діячі української культури - поетеса, письменниця, режисер, сценарист, музикант Софія Майданська та композитор, лауреат багатьох конкурсів в Україні й за кордоном Іван Тараненко.
Концентрат життя
(2007) Грицук, Валентина
Березнева прем’єра в театрі "Сузір’я" під провокуючою назвою "Оскар Богу" за п’єсою Еріка-Еммануеля Шмітта "Оскар і Пані в рожевому" - друге звертання головного режисера Олексія Кужельного до цього драматурга. Тут уже йшла вистава "Приховане кохання" за його п’єсою. Автор бестселерів Е.-Е.Шмітт, останні з яких "Евангеліє за Пілатом" і "Монсеньйор Ібрагім та квіти Корану", цікавий сучасному західноєвропейському читачеві в першу чергу як мислитель, здатний звернути увагу на всім відомі релігійні постулати як на щось нове.
Театр за законами бізнесу. Перші кроки
(2007) Веселовська, Ганна
Час, коли театральні зали в Україні безнадійно потерпали від безлюддя, минув. Сьогодні театри заповнюються практично ущерть, і не надто важливим є місце їхнього розташування, мова виконавців, громадянство акторів, і навіть художня вартість вистави. Звісно, така глядачева всеїдність не від добра: у країні елементарно не вистачає культурно-мистецьких закладів саме театрального спрямування, а людності, як і колись, у докомп’ютерну епоху, хочеться подивитися на живих акторів зблизька та послухати житейські байки зі сцени. Іще не ставши повноцінно ринковим продуктом, оскільки стовідсотково успішно продаються лише вистави з кіноформатними зірками та кумирами радянського часу, театр в Україні вже почав діяти за законами бізнесу: самотужки сегментувати театральний процес і ділити території культурно-естетичного впливу.