У листах Омеляна Леми через подробиці біографи однієї особи передано складність, драматизм і суперечливість театрального процесу в Україні, окупованій німецько-фашистською ордою (1941-1944). А ще - документально зафіксовано психологію вольового спротиву закоханої в сцену молодої людини глобальним історико-політичним катаклізмам. Омелян Теодорович пішов із життя 2006 року. Дякую йому та його колегам за те, що вони зробили для сцени в часи жорстоких випробувань. І не важливо, що їхні здобутки - лише невеличка дещиця від можливого і бажаного. У війну її значення зростало незмірно. Гадаю, що ця сповідь буде почута, передусім - дослідниками театральної історії Дрогобича.