Мета даної роботи, описати природу українсько-російської полеміки в межах даної теми на прикладі творчості Хвильового та Турянського, та надати українській стороні суб’єктності, якої бракує донині через російську монополію на знання про російську літературу, брак інтересу до української перспективи як перспективи так званої «малої літератури» та незацікавленість української академії у роботі над аналізом російських наративів щодо російської літератури. До причин цієї незацікавленості, на нашу думку, належить не лише травматичний досвід війни, але й несправедливе відчуття меншовартості власної наукової думки з питань російської літератури та брак практики з незаангажованої російськими наративами розмови.