Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному аналізі творчості як соціального механізму екстерналізації емоцій у час війни. У межах цього підходу творчість осмислюється як спосіб перетворення стресу та тривоги на соціально опосередковану форму, здатну виконувати тілесну, емоційну, когнітивну та комунікативну функції підтримки.