Спираючись на основні положення теорії М. Бахтіна про Ф. Достоєвського як відкривача поліфонії в літературі, автор намагається відшукати нові аспекти проблеми діалогічності у світі Ф. Достоєвського, стверджуючи, щорозщепленість, розірваність його героїв між: бажанням просто жити й прагненням осмислити власне буття виявляється принципово невирішуваною бінарністю, котра, власне, і є умовою людського життя як шляху.