У статті розглядається тема "плинної" ідентичності (Зиґмунт Бауман) у текстах українського
письменника-емігранта Ігоря Костецького. Цей тип ідентичності засновується на здатності
персонажа творчо переосмислювати власне "я" в кризовій ситуації. На думку авторки, дана проблематика
втілюється в темах зміни імені (подвійна ідентичність), свідомої настанови на творення
власного образу (гра), "уявної" ідентичності та дихотомії "дія-споглядання".