Ще з часів античної філософії йде традиція характеризувати категорії як найбільш загальні поняття. Вона цілком вкладається в уявлення класичної логіки про поняття, судження та умовиводи як форми мислення, зводить категорії до різновиду понять і не враховує того, що формами мислення є не лише поняття, а й категорії, що, зрештою, категорії і поняття — різні форми пізнання. Не враховує зазначене розуміння й того, що категоріальне знання може існувати й функціонувати як у понятійних, так і в непонятійних формах, як у вигляді філософських категорій, так і в формі "семантичних категорій та мовних універсалій, абстрактно-всезагальних алгебраїчних категорій і загальнонаукових понять, категорій культури й теоретико-множинних моделей категорій граматики".