Протягом XIX ст. в Києві в духовній академії відбувається неабиякий злет релігійно-філософської думки. Характерною особливістю функціонування цієї думки була її антропологічна спрямованість. Іншими словами, викладачі Київської духовної академії у своїх релігійно-філософських розвідках приділяли особливу увагу з'ясуванню основних положень вчення про людину. У зв'язку з цим можна вести мову навіть про існування феномена академічної антропології.