Протягом свого філософського розвитку Гуссерль розробив декілька типів феноменології — дескриптивну, ейдетичну, трансцендентальну, які, втім, були органічно пов'язані між собою, випливали одна з одної і передбачали одна одну. Так, феноменологія другого тому "Логічних досліджень" (1901 р.) є здебільшого дескриптивною феноменологією з її відомим закликом "zu den Sachen Selbst" — повернутися назад "до самих предметів", "до самих речей". Після "Логічних досліджень" Гуссерль переходить на позиції ейдетичної, теоретично-пізнавальної феноменологи, у якій вичленовуються і досліджуються "ідеальні сутності", "ейдоси" та інші категоріальні універсали свідомості, розуміння яких Гуссерлем дещо нагадувало платонівський реалізм ідей.