Якщо в європейській та американській літературі XX ст. проблема зла виходила на передній план переважно тоді, коли суспільство стикалося з його найбільш вражаючими реальними проявами, то в колишньому Союзі і нинішньому СНД зло стає предметом теоретичного аналізу остільки, оскільки в зв'язку із розвитком гласності виникає можливість "помічати" і розглядати те, що виходило за межі казенно-оптимістичного світогляду, який доти займав монопольне становище. Оскільки ж на цей час реального досвіду зла накопичилося чимало, не дивно, що, наприклад, тільки в 1992 р.