Кіно-Театр. 2017. №5

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/11915

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2017. №5 by Subject "театр"

Now showing 1 - 3 of 3
  • Thumbnail Image
    Item
    Ада Роговцева: чесність із собою
    (2017) Брюховецька, Лариса
    Лауреатом Держпремії СРСР за роль у фільмі "Салют, Маріє!" Йосипа Хейфіца вона стала в 33 роки, найвищого звання в країні - народної артистки СРСР - удостоїлась у 41-річному віці, лауреатом Шевченківської премії стала в 44, тобто найвище офіційне визнання здобула задовго до своїх серйозних ювілеїв, випередивши багатьох своїх колег по цеху. Шлях до успіху був прямий і, як видається на сьогоднішній погляд, легкий. Утім, не варто повертатися в минуле, досить подивитись, яким насиченим є її сьогоднішні трудові будні, щоб зрозуміти: перед нами - класичний приклад відданості театру, своїй професії, творчості.
  • Thumbnail Image
    Item
    Майстер філігранно виписаних персонажів
    (2017) Брюховецька, Лариса
    Якщо говорити про вияв професіоналізму і психологічної переконливості, то Олег Прімогенов - актор незамінний у кіно. Йому, як і свого часу Жану Ґабену, не потрібні зовнішні перетворення, аби стати іншим, тобто персонажем фільму. В театрі він так само всюдисущий - мається на увазі не тількі число й діапазон його ролей, а й кількість сцен і майданчиків, на яких він грав, при цьому легко входячи у будь-який творчий колектив. Особливо цей актор необхідний для режисерів, схильних до експериментів, тут Олег не підведе, а режисер матиме гарантію, що вистава не розсиплеться.
  • Thumbnail Image
    Item
    Розстріляний талант
    (2017) Брюховецька, Лариса
    Микола Надемський (10.07.1892 - 27.12.1937) - український актор театру і кіно. Навчався акторської майстерності у Марії Савіної в Санкт-Петербурзі. Після ії смерті 1915 року працював у трупі Александринського театру, брав участь в його гастролях країнами Скандинавії. У Києві грав у трупі "Каменярі" під керівництвом Петра Долини, з 1923-го працював у драматичному українському театрі ім. І. Франка, а через два роки почав виступати в Одеському театрі української драми. Уславився як виконавець ролей діда з ціпком («97» М. Куліша), маркіза ("Мірандоліна" К. Ґольдоні), кульгавий чорт у "Чорт та шинкарка" та багатьох інших ролей української, російської та зарубіжної класики. З 1926 року - на Одеській кінофабриці. Знімався у фільмах: "ПКП" Георгія Стабового й Акселя Лундіна (1926), "Королі воску" Йосипа Рони (1926), "Звенигора" Олександра Довженка (1927, ролі Діда і російського генерала), "Митя" Миколи Охлопкова (1927), "Черевички" Петра Чардиніна (1927), "Цемент" Володимира Вільнера (1927), "Чортополох" Павла Долини (1928), "Бенефіс клоуна Жоржа" Олександра Соловйова (1928), "В заметах" Павла Долини (1929), "Арсенал" Олександра Довженка (1929, чиновник), "Дорогою вогню" Георгія Тасіна (1930), "Земля" Олександра Довженка (1930).