Статтю присвячено проблемам трансідеологічної та цивілізаційної взаємодії на теренах Центральної Азії етнокультурних ареалів стародавніх Персії, Індії та Тибету. Об’єктом культурологічного аналізу є праці радянського тибетолога Б. І. Кузнєцова. Основна лінія аналізу торкається проблеми традиційної тибетської релігії бон, що від початку виступала антагоністом буддизму. Б. І. Кузнєцов наполягає, що народні шаманські практики бон є другорядним шаром на тлі основної ідеологічної метасистеми, якою дослідник вважає іранський маздаїзм, реформований пророком Мітрою, відомим у бонській текстології як Мура або Шенраб. Цей східний мітраїзм, своєю чергою, був у певній опозиції до ортодоксального зороастризму і водночас споріднений із мітраїзмом Риму.
У статті акцентовано увагу на традиційній календарності та астрософії зазначених етно-культурних регіонів.