У статтi розглядається внесок Готфрiда Вiльгельма Лейбнiца у створення диференцiального числення в контекстi його фiлософської системи. Дослiджено взаємозв’язок мiж метафiзичною концепцiєю монад та математичним поняттям нескiнченно малих величин. Проаналiзовано публiкацiю "Nova methodus pro maximis et minimis" 1684 року як першу друковану працю з диференцiального числення. Висвiтлено особливостi лейбнiцiвського пiдходу до математичного аналiзу, його нотацiю та методологiю. Розглянуто iсторичну суперечку щодо прiоритету винаходу числення мiж Лейбнiцем та Ньютоном. Показано вплив фiлософських iдей Лейбнiца на формування сучасного математичного аналiзу.