У статті розкрито явище, на яке від
XIX століття звертають увагу історики літератури та культури, а саме - наявності в рукописних зошитах барокової доби (XVII-XVIII століть) "непристойних", "фривольних" текстів. Тут обґрунтовано необхідність
історизувати «непристойне», означити відмінність між модерними (науковими, етними) і немодерним (емними) поглядами на «непристойність» записи XVII-XVIII століть для контекстуальнішого розуміння значень цих записів
у середовищі їхнього функціонування. Такий підхід дасть
змогу означити нову перспективу для вивчення модернізаційних процесів у сфері мови та інтимності.