У статті проаналізовано символіку збірки Г. Сковороди "Сад божественних пісень". Сильною
позицією книжки є символ саду, яку філософ розширив введенням метафоричного образу зерен як
мудрості, що "проросли із Священного Писання". У такий спосіб Г. Сковорода розширює межі
інтерпретації Біблії крізь призму власного бачення світу. У роботі також досліджено філософські
настанови, які проповідував мислитель протягом усього життя. Через універсальність ідей та
розлогу інтертекстуальність твори цього барокового автора завжди матимуть невичерпну цінність для літературознавця.