У статті подається компаративний аналіз теми "вигаданого кохання" в творах Мігеля де
Унамуно, Xoce Ортеги-і-Гасссета і B. Домонтовича як одного із засобів ґендерної інтерпретації
проблем національного самоусвідомлення в українській та іспанській культурах кінця XIX - початку
XX ст. Зокрема, автор доводить, що криза маскулінної свідомості в українській культурі, порівняно
з іспанською, набула драматичніших форм. Це, своєю чергою, є причиною того, що B. Домонтович
перетворює дослідження еросу на програму деконструкції цілої системи міфологем, покладеної в
основу народницько-романтичного ідеалу, поширеного серед представників української інтеліґенції
пошевченківської доби. Автор статті також розкриває значення творчості B. Домонтовича, яке
полягає в тому, що письменник і мислитель розробляє та теоретично обґрунтовує нові процедури
самокритики української національної ідеї.