Студія присвячена одній з актуальних проблем українського мовознавства - наголошуванню. З огляду на те, що наголос — складне явище і виконує різноманітні й важливі функції, проаналізовано принципи дослідження українського наголосу, обґрунтовано критерії опису рухомого/ нерухомого наголосу для трискладових іменників середнього роду та кваліфікацію вимушеного наголосу для односкладових іменників чоловічого роду в словозмінній парадигмі. Систематизація й аналіз матеріалу уповажнили на висновок, що у визначенні рухомого/ нерухомого наголосу в парадигмі іменника треба виходити з морфологічного поділу слова, передусім - на основу і закінчення, та з фонетичного - поділу морфеми на склади.