Згадую Неаполь 89-го, засідання оргкомітету, присвячене створенню Міжнародної
асоціації україністів, блукання по вулицях німої Помпеї... Тиша, настояна на віках. Заціпеніння від жаху, здавалось, зачаїлось у цих оголених від попелу і лави вуличках, будівлях. Зринає думка, що ми йдемо по дну гігантського кратера вулкана, в якому німотно принишкли омертвілі віки і згаслі цивілізації.