Спираючись на лист Ф. Кафки до батька, автор припускає, що стосунки з батьком ілюструють ставлення Кафки до трансцендентної сили взагалі, а відтак і до власного письменництва. Залучивши до інтерпретації праці 3 . Фройда, Е. Фромма, Ε. Канетті, Ж. Батая, М. Бланшо, а також твори, щоденники і листи самого Кафки, стаття розкриває трагічність внутрішнього діалогу та неможливість для творця "зняти" цей конфлікт.