Рецензія на книгу Гізеля Інокентія "Вибрані твори : у 3-х т., 4-х кн. / ред.-упоряд. Л. М. Довга. - Київ-Львів : Свічадо, 2009-2012." Досі Інокентій Ґізель, києво-печерський архимандрит часів Руїни (1656—1683), цікавив дослідників переважно як автор (редактор?) Синопсису та як далекоглядний церковний політик, котрий, демонструючи лояльність московському царю, активно відстоював інтереси Київської митрополії та своєї обителіі. Між тим, украй бракувало досліджень, де було б розкрито "інтелектуальне обличчя" цього представника "молодшого покоління" людей з оточення Петра Могили. За причину цього можна вважати передусім недостатню увагу до богословської та філософської спадщини Ґізеля, хоч без її урахування важко зрозуміти Церкву і соціум Гетьманату другої половини XVII ст., а в кінцевому підсумку — і "ментальність епохи" та її діячів. Праця, про яку піде мова, дає змогу заповнити цю лакуну.