Робота має за мету дослідження особливостей наративів примусових мігрантів із Закерзоння про життя на етнічних теренах, депортацію та подальше пристосування до нових умов проживання на Тернопільщині. Задля досягнення мети в роботі схарактеризований контекст формування "спільноти пам’яті", визначено патерни "пригадування" про травматичні події та реконструйовано "офіційний переселенський наратив", творений суспільно-культурними об’єднаннями переселенців. Усі висновки базовані на комплексному аналізі джерел усної історії, спогадів, а також опублікованої та неопублікованої документації. У роботі також простежено процес творення "місць пам’яті" переселенськими об’єднаннями та проаналізовано комеморативні практики з ціллю окреслення канону пригадування. Висновки, отримані в ході дослідження, репрезентують процеси "пам’ятання" та "пригадування" спільною, згуртованою на основі травматичного досвіду.