У статті розглядаються сучасні підходи до контролю за тренувальною діяльністю у веслуванні академічному. Окрема увага приділяється поєднанню традиційних методів — фізіологічного, функціонального та біомеханічного контролю — з інноваційними технологіями, такими як носимі пристрої, інерційні сенсори, відеоаналіз і цифрові платформи обробки даних. Аналіз міжнародного досвіду (Велика Британія, Німеччина, Австралія, США, Китай) свідчить, що системний і технологічно підкріплений моніторинг сприяє зростанню спортивних результатів, ефективному формуванню екіпажів і зниженню ризику травм. Комплексний контроль тренувального процесу розглядається як ключовий чинник сучасної спортивної підготовки у циклічних видах спорту.