У середині XVIII ст. на Наддніпрянщині відбувався доволі масовий перехід парафій з унії у православ’я. Приєднання до Переяславської єпархії давало змогу священикам отримати або утримати свою парафію. Священики залежали від громади, землевласника, світської та церковної влади і мусили між ними балансувати. Для збереження за собою парафії вони змінювали конфесію іноді кілька разів протягом свого життя. Для сільського священства матеріальні, а не теологічні мотиви були вирішальними при переході з однієї церкви до іншої. Кошти, асигновані Росією на підтримку православних за кордоном, створювали додатковий стимул для зміни конфесії.