У статті висвітлено низку стратегій європейської контекстуалізації біблієзнавства в Київській духовній академії з урахуванням як ретроспективи їхнього становлення у пізньомогилянську добу, так і особливостей розвитку, пов’язаних із функціонуванням цього закладу в системі православної духовної освіти. З’ясовано шляхи і форми усвідомлення київським біблієзнавчим середовищем зв’язків з європейським духовно-інтелектуальним контекстом, способи входження до нього, специфіку рецепції та освоєння здобутків європейського біблієзнавства, що виникали на перетині різнокон- фесійних методологій із науково-критичним дискурсом.