Робота зіставляє теорію розподілу чуттєвого Жака Рансьєра та тріаду виробництва простору Анрі Лефевра. Вводиться поняття “межування”, що як стратегія розподілу чуттєвого діє подвійно. З одного боку, в контексті конституювання суб’єктності поліційними методами, ця практика використовується як огороджувальний метод. Так з’являється обґрунтування розподілу повсякдення на публічний та приватний простори з чітко означеними кордонами дозволеного. З іншого ж боку, переступання межі, проведення альтернативної межі чи контекстуальне оскарження наявної може маніфестувати появу політичного суб’єкта. У зв’язку з цим, у роботі наголошено роль конституювання спільного простору. Проаналізовано теорії визначення негативного простору. Здійснено аналіз рекламного зображення київської новобудови з позиції гегемонної репрезентації простору.