У статті за допомогою методологій психоструктуралізму Сильвано Арієті та структурного
психоаналізу Жака Лакана – Славоя Жижека досліджено лакуни новочасно-просвітницької раціональності, що зумовлюють обмеження застосування теорії суспільного (раціонального) вибору до
політичних
процесів у новочасних ліберальних ринкових демократіях.