The Ottoman-Turkish vector of Hetman Ivan Vyhovskyi's diplomatic activity and the victory in the Muscovite–Ukrainian war of 1657–1659
Loading...
Date
2025
Authors
Туранли, Фергад Ґардашкан Оглу
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
The purpose of this study is to analyze the historical development of the foreign policy of the Ukrainian Cossack state, particularly during the rule of Hetman Ivan Vyhovskyi, which took place under conditions of internal political strife and Moscow’s aggression against Ukraine, especially in the context of fomenting civil war. Under these circumstances, the hetman not only established diplomatic relations with the Polish-Lithuanian Commonwealth, but also initiated the Black Sea vector of foreign relations to strengthen international support in resisting the aforementioned aggression. The study of Ukrainian and Turkish written sources and historiography, along with the objective interpretation of the information obtained regarding the stated issues, enables a thorough reconstruction of the course of Hetman Vyhovskyi’s foreign policy activities and the joint military campaign. In this context, particular attention is paid to the Ukrainian embassy to Bakhchysarai and the presence of a large diplomatic mission from the hetman to Ottoman Türkiye, which held strategic significance for the development of relations between these countries and reflected their mutual interest in deepening such ties. The circumstances resulting from Muscovite aggression brought to the fore the issue of implementing the terms of the agreements, especially the organization of a military campaign against the enemy. The research methodology is based on adherence to the principles of historicism and historical source studies, ensuring scholarly objectivity and concrete-historical systematization, as well as the principles of interdisciplinarity and the establishment of the reliability and informational value of the identified facts and data. The scientific novelty of the research consists in the civilizational interpretation of the historiosophy of relations between Cossack-Hetman Ukraine, the Polish-Lithuanian Commonwealth, the Crimean Khanate, and the Sublime Porte, aimed at the defense of Ukrainian lands in the context of state-building. It also lies in the application of the author’s methodology for interpreting relevant historical events based on the available information, including Ottoman-Turkish written sources and historiography. Conclusions. In conclusion, the establishment of diplomatic relations between Hetmanate Ukraine and the Sublime Porte during the rule of Hetman Ivan Vyhovskyi was a prolonged but ultimately successful process. It is worth noting that Hetman Vyhovskyi, an alumnus of the Kyiv Mohyla Collegium (now the National University of Kyiv-Mohyla Academy), was a seasoned statesman who understood the necessity and strategic value of the "Turkish alternative" for the Cossack state, caught between the Polish–Lithuanian Commonwealth, the Muscovite Tsardom, and the Crimean Khanate. He participated in negotiations on Ukraine’s behalf as part of a large diplomatic mission of approximately one hundred individuals, led by the Cossack Yarema Petranovskyi–evidence of the Hetmanate’s active foreign policy toward the Ottoman Empire. As a result of the Hetman government’s successful diplomatic efforts, treaties were concluded between the Ukrainian Cossack state, the Crimean Khanate, and the Ottoman Empire. Based on mutual agreement, a joint military campaign was launched to defend against Muscovite aggression, which proved extremely successful for the allies: the Muscovite army suffered a crushing defeat in the Konotop War, the fortress of Konotop was liberated, and another frontier fortress was retaken from Muscovite control. The strengthening of the Black Sea vector of Cossack diplomacy had strategic significance for the economic development of the Hetmanate. The preservation and continuation of this Black Sea orientation were evident in the foreign policy of Vyhovskyi’s successors and, in my view, remain a relevant historical factor today. It should also be emphasized that the preservation and development of a democratic system of governance, the status of the Ukrainian language as the official state language, and the principle that the administration of the state should be conducted by ethnic Ukrainians, were among the central priorities of Hetman Vyhovskyi’s domestic policy. In contrast, the foreign policy of the Muscovite Tsardom toward Ukraine was based on fomenting civil war within the Hetmanate and attempting to seize Ukrainian territory. It is evident to me that the Russian state continues to demonstrate the same approach toward Ukraine today, as evidenced by the ongoing Russo-Ukrainian war, which began in 2014.
Description
Мета дослідження – проаналізувати історичний розвиток зовнішньої політики Української козацької держави, зосібна під час управління гетьмана Івана Виговського, яке тривало в умовах внутрішньополітичних суперечок і московської агресії проти України, зокрема у розпалюванні громадянської війни. В цих умовах гетьман з налагодженням дипломатичних відносин з Річчю Посполитою, також організував Чорноморський вектор розвитку таких відносин з метою посилення міжнародної підтримки з метою протистояти зазначеній агресії. Вивчення українських і турецьких писемних джерел, та історіографії, а також об’єктивна інтерпретація отриманих відомостей стосовно порушених проблем уможливлює ретельно простежити перебіг зовнішньополітичної діяльності гетьмана І. Виговського та спільної воєнної кампанії. У цьому контекст і передовсім привертає увагу українське посольство до Бахчисараю, перебування великої дипломатичної місії гетьмана в Османській Туреччині, яка мала стратегічне значення щодо розвитку відносин між цими країнами і демонструвала обопільне бажання поглиблювати такі взаємині. Обставина, що склалася у зв’язку з агресією з боку московитів актуалізувала проблему стосовно виконання умов домовленостей – організації воєнної кампанії проти ворога. Методологія дослідження базується на дотриманні принципів історизму та історичного джерелознавства, забезпечення наукової об’єктивності та конкретно-історичної системності, а також на принципах міждисциплінарності і принципі встановлення достовірності й інформаційної цінності виявлених відомостей і фактів. Наукова новизна дослідження полягає у цивілізаційному осмисленні історіософії розвитку взаємин між козацько-гетьманською Україною, Річчю Посполитою, Кримським ханством, Високою Портою з метою оборони українських земель в контексті розвитку державності та у застосуванні авторської методології інтерпретування відповідних історичних подій з врахуванням наявних відомостей, зокрема з османсько-турецьких писемних джерел та історіографії. Висновки. Налагодження дипломатичних відносин між гетьманською Україною та Високою Портою в часи правління гетьмана Івана Виговського було тривалим, але успішним процесом. Наголошу, що гетьман Іван Виговський здобув освіту у Києво-Могилянській колегії, був досвідченим політиком, який розумів необхідність і корисність "турецької альтернативи" для козацької держави, затиснутої між Річчю Посполитою, Московським царством і Кримським ханством. Він брав участь у перемовинах з українського боку в складі численної делегації із майже 100 осіб, яку очолював козак Єремій Петрановський, що свідчить про активність зовнішньої політики гетьманського уряду у стосунках із Високою Портою. Унаслідок вдалої дипломатичної діяльності уряду гетьмана Івана Виговського були укладені договори між Українською козацькою державою, Кримським ханством, Османською державою. На основі взаємної домовленості було організовано воєнну кампанію з метою захисту від агресії Московського царства, яка виявилася дуже успішною для союзників: московське військо зазнало повної поразки у Конотопській війні, було звільнено фортецю Конотоп і відвойовано ще одну фортецю, розташовану була на порубіжжі з Московським царством. Посилення чорноморського вектора діяльності козацької дипломатії мало стратегічне значення для розвитку економіки гетьманської України. Збереження активності чорноморського вектора в зовнішній політиці гетьманської України помітно відчувалося у дипломатичній діяльності наступних українських гетьманів та, на мою думку, є важливим історичним фактором у теперішній час. Варто наголосити, що збереження та розвиток демократичного державного устрою, української мови як офіційної державної мови, а також, зокрема, встановлення вимоги, щоб управління державою здійснювалося власне українцями, стали пріоритетними чинниками у політиці гетьманського уряду Івана Виговського. Натомість зовнішня політика московського царату щодо України ґрунтувалась на розпалюванні громадянської війни у гетьманській державі та намаганні загарбати українські землі. Для мене очевидним є те, що такі підходи російська держава щодо України демонструє й сьогодні, про що свідчить російсько-українська війна, яка почалася у 2014 р.
Keywords
historical source, diplomacy, Hetman, Vyhovskyi, Bakhchysarai, Istanbul, treaty, Muscovite aggression, Konotop, Ukraine, victory, political language, article, історичне джерело, дипломатія, гетьман, Виговський, Бахчисарай, Стамбул, домовленість, московська агресія, Конотоп, Україна, перемога, політична мова
Citation
Turanly F. The Ottoman-Turkish vector of Hetman Ivan Vyhovskyi's diplomatic activity and the victory in the Muscovite–Ukrainian war of 1657–1659 / Ferhad Turanly // Східноєвропейський історичний вісник = East European Historical Bulletin. - 2025. - Вип. 37. - С. 25-37. - https://doi.org/10.24919/2519-058X.37.346069.