Міфологічний вимір трансформації української ідентичності в соціокультурних практиках доби Незалежності : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
Loading...
Date
2026
Authors
Довганик, Олесь
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 034 "Культурологія" (03 — Гуманітарні науки). — Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2026. У дисертаційному дослідженні здійснено загальну репрезентацію і аналітику феномену міфологічного виміру ідентичності. Розкрито основні теорії ідентичності та міфів, які становлять концептуальне підґрунтя запропонованого дослідження. Обґрунтовано місце та роль міфів і культурних прообразів у осмисленні української ідентичності. Розроблено авторську класифікацію української ідентичності за доби Незалежності на основі критерію "топос". Встановлено ключові соціокультурні міфи і архетипи, притаманні українській ідентичності, в період 1991 - 2024 років. Окреслено основні соціокультурні трансформації, властиві міфологічному виміру української ідентичності впродовж 1991 - 2024 років. Метою дисертаційного дослідження постає з’ясування ролі міфологічних патернів та символічно - культурних прообразів у процесах формування динаміки або трансформації української ідентичності на основі соціокультурних практик впродовж 1991 - 2024 років. Досягнення вищевказаної мети та завдань дисертаційного дослідження відбувається на основі використання таких методів та підходів: феноменологічний; компаративний; типологічний; системний; історичний; герменевтичний; міфопоетичний; структуралістський; культурно - аналітичний; міфореставраційний; аналітичної психології. Вони забезпечують комплексне вивчення особливостей функціонування та трансформації міфологічних образів української ідентичності в соціокультурних практиках доби Незалежності. В науковій розвідці продемонстровано, що важливою складовою ідентичності постає міф. Він надає змістовного розуміння реальності та визначає особливості соціокультурних практик людини. Це призводить до кооперації індивідів один з одним та до формування спільної візії соціокультурних процесів. У представлених міркуваннях простежуються формотворчі, мобілізаційні та інтеграційні функції міфу, що свідчить про його важливість для забезпечення функціонування ідентичності. В свою чергу, ціннісно - змістовною основою міфу можна вважати архетип. Він постає його каталізатором і забезпечує структурно - змістовне наповнення міфу соціокультурними елементами. В дисертаційній розвідці запропоновано авторську класифікацію української ідентичності, яка охоплює період 1991 - 2024 років. Вона ґрунтується на визначенні основних топосів або місць, що сприяли формуванню динаміки розуміння української ідентичності та соціокультурних процесів. Перший період української ідентичності охоплює період 1991 - 2004 років. Основним його топосом постає здобуття незалежності українською державою та формування спільної ідентичності. Другий період української ідентичності відбувається у 2004 - 2010 роках. Центральним місцем або подією цього періоду постає Помаранчева революція 2004 року. Вона сформувала динаміку розвитку та поширення української ідентичності в суспільстві на основі державно - громадських компонентів. Третій період української ідентичності триває впродовж 2010 - 2014 років. Ключовим його місцем, що визначає міфологічний вимір української ідентичності, постають президентські вибори. Результати останніх визначили подальшу русифікацію українського соціокультурного виміру. Зважаючи на це, четвертий період української ідентичності триває впродовж 2014 - 2019 років. Основною подією, яка визначає соціокультурний вимір української ідентичності у вищевказаний період, постає Революція Гідності 2013 - 2014 років. Вона сприяла утвердженню національних та розвитку громадських елементів української ідентичності у колективній свідомості народу. Наступний період української ідентичності охоплює хронологічні межі 2019 - 2022 років. У цей період центральними подіями або процесами, що визначають міфологічно - архетипні особливості української ідентичності, постають президентські вибори та поширення пандемії коронавірусу. Останній період української ідентичності триває впродовж 2022 - 2024 років. Його центральним топосом постає повномасштабна російсько - українська війна. Вона забезпечила найбільший рівень розвитку української ідентичності за часів Незалежності та сприяла багатогранній боротьбі народу за збереження власної історико - культурної самобутності. В дослідженні виокремлено такі соціокультурні міфи, притаманні українській ідентичності в період 1991 - 2004 років: формування державної незалежності України; співпраця з широким спектром міжнародних суб’єктів; вплив імперської та комуністичної спадщини на суспільну свідомість українців. Вищевказані міфи демонструють створення передумов чи підґрунтя для формування української ідентичності. У міфологічному вимірі української ідентичності простежено наявність таких архетипів: дитина; мандрівник; дім; земля; поле; бунтівник. В міфах української ідентичності цього періоду наявні такі універсальні міфологічні мотиви: боротьба за виживання; подолання викликів задля віднайдення самобутності; переродження; народження. В період 2004 - 2010 років у міфологічному вимірі української ідентичності наявні такі соціокультурні елементи: інтенсифікація співпраці з європейськими міжнародними партнерами; конституювання державно - громадянських елементів української ідентичності; боротьба народу за свободу та демократичний розвиток української держави; формування політики пам’яті та осмислення ретроспективних подій на основні української культурної спадщини. У вищевказаний період ключовими архетипами міфологічного виміру української ідентичності постають такі: дитина; трікстер; герой; мудрець; земля. Визначено, що українській ідентичності цього періоду властиві такі універсальні міфологічні мотиви: мужність; відвага; хоробрість; сила. Впродовж 2010 - 2014 років українська ідентичність характеризується крізь призму таких соціокультурних міфів: посилення міжнародної співпраці з Росією; поширення російського гібридного впливу на український соціокультурний вимір; поширення тенденції узурпації влади. В свою чергу, до ключових архетипів, які характеризують українську ідентичність у цей період, можна зарахувати такі: тінь; трікстер; дитина. Розкрито, що у вищезазначений період українська ідентичність визначається на основі таких універсальних міфологічних мотивів: всевладдя; помста; тиранія; безконтрольність. У період 2014 - 2019 років українська ідентичність визначається на основі міфів, які стосуються таких соціокультурних аспектів: демократичного державного розвитку; міжнародної інтеграції в Європу; подолання російського гібридного впливу на українське православ’я; боротьби українського народу за власну свободу та незалежність. Центральними культурними прообразами, що притаманні українській ідентичності, постають такі: герой; захисник; мученик; матір; мудрець; дім; Батьківщина; поле. Визначено, що у вищевказаний період в українській ідентичності відбувається превалювання таких універсальних міфологічних мотивів: жертовність; героїзм; боротьба; очищення; самопізнання.
Впродовж 2019 - 2022 років у міфологічному вимірі української ідентичності спостерігаються такі соціокультурні елементи: формування в суспільній свідомості уявлення про летальність або смертельність вірусу COVID - 19; трансформація способу життєдіяльності індивідів; мережева репрезентація української ідентичності; переосмислення символічного сприйняття медичних працівників. У цей період архетипи героя, матері та тіні характеризують міфологічний вимір української ідентичності. Встановлено, що впродовж вищевказаного періоду універсальні міфологічні мотиви самопожертви, відваги, мортальності, репрезентуються в змістовно - символічному вимірі української ідентичності. В період 2022 - 2024 років соціокультурні міфи, які стосуються об’єднання українського народу в боротьбі проти Росії та захисту європейської цивілізації, здійснюють ключовий вплив на динаміку функціонування української ідентичності. У вищевказаний період архетипи захисника, поля, часу, долі та кордоцентризму постають фундаментальними для української ідентичності. Універсальні міфологічні мотиви винахідливості, покарання, професійності, хоробрості, руйнування, самопожертви, переродження репрезентують специфіку української ідентичності у вищевказаний період повномасштабної війни. Наукова новизна запропонованого дисертаційного дослідження полягає у розробці авторської типологізації етапів розвитку та функціонування української ідентичності. Вона здійснюється на основі застосування критерію «топос». Цей критерій сприяє виокремленню центральних соціокультурних місць та подій, що впливають на міфологічний вимір української ідентичності у період 1991 - 2024 років. Критерій «топос» дав змогу виокремити такі періоди міфологічного виміру української ідентичності: створення передумов для формування міфів і архетипів української ідентичності (1991 - 2004 роки); утвердження в міфологічному вимірі української ідентичності громадянських елементів (2004 - 2010 роки); посилення неоколоніальних радянсько - російських соціокультурних символічних образів в міфологічному вимірі української ідентичності (2010 - 2014 роки); створення передумов для дистанціювання від неоімперського російського дискурсу в міфах і архетипах української ідентичності (2014 - 2019 роки); трансформацію ключових складових символічно - культурних та міфологічних образів української ідентичності впродовж поширення пандемії COVID - 19 (2019 - 2022 роки); поширення національно - мілітаризованих компонентів у міфології української ідентичності (2022 - 2024 роки). Пояснення вищевказаних періодів відбувалося на основі вивчення наукового дискурсу, який стосувався характеристики соціокультурних процесів в українській державі впродовж 1991 - 2024 років. В науковій розвідці комплексно та систематизовано виокремлюються основні культурно - символічні каталізатори української ідентичності. Вищезазначена оптика дисертаційного дослідження постає новаторською та спрямована на формування альтернативної інтерпретації української ідентичності. Значна увага в дослідженні приділяється виявленню зв’язку міфологічного виміру української ідентичності з універсальними міфологічними мотивами. Запропонований дослідницький погляд представлений вперше в науково - академічному знанні у контексті проблематики української ідентичності та спрямований на демонстрацію спільних структурних мотивів між різними типами міфів. У дисертаційній розвідці вперше розкриваються основні тенденції розвитку міфологічного виміру української ідентичності за часів Незалежності. Аналітика міфологічного виміру передбачає виокремлення динаміки розвитку соціокультурних міфів, архетипів та універсальних міфологічних мотивів, притаманних українській ідентичності. Вказаний дослідницький фокус дає змогу осмислити та інтерпретувати українську ідентичність на символічно - культурному рівні. Дисертаційна робота характеризується значною практичною цінністю. Це зумовлено тим, що запропонована наукова розвідка сприяє конструюванню науково - методологічного інструментарію дослідження, валідного для застосування науковцями в процесі вивчення різноманітних соціокультурних феноменів крізь призму міфів. Результати, репрезентовані в дисертації, можуть складати основу для створення науково - академічних курсів у межах гуманітарних та соціальних наук, які спрямовані на символічно - культурне розуміння української ідентичності.
Description
PhD thesis to obtain the degree of Doctor of Philosophy in the Programme Subject Area 034 "Cultural Studies" (03 — Humanities). — National University of Kyiv-Mohyla Academy, Kyiv, 2026. This thesis provides a comprehensive overview and analysis of the phenomenon of the mythological dimension of identity. It explores the main theories of identity and myths that form the conceptual foundation of this study. It substantiates the place and role of myths and cultural archetypes in understanding Ukrainian identity. An original classification of Ukrainian identity during the era of independence has been developed based on the "topos" criterion. The key sociocultural myths and archetypes inherent in Ukrainian identity during the period 1991–2024 are identified. The main sociocultural transformations characteristic of the mythological dimension of Ukrainian identity during 1991–2024 are outlined. The aim of this dissertation research is to clarify the role of mythological patterns and symbolic-cultural archetypes in the processes of forming the dynamics or transformation of Ukrainian identity based on sociocultural practices during the period from 1991 to 2024. The achievement of the aforementioned goal and objectives of the dissertation research is based on the use of the following methods and approaches: phenomenological; comparative; typological; systemic; historical; hermeneutic; mythopoetic; structuralist; cultural-analytical; myth-restorative; and analytical psychology. These methods ensure a comprehensive study of the functioning and transformation of mythological images of Ukrainian identity in the sociocultural practices of the post-independence era.
The research demonstrates that myth is an important component of identity. It provides a meaningful understanding of reality and defines the characteristics of human sociocultural practices. This leads to cooperation among individuals and the formation of a shared vision of sociocultural processes. The presented arguments trace the formative, mobilizing, and integrative functions of myth, which attests to its importance for ensuring the functioning of identity. In turn, the archetype can be considered the value- and content-based foundation of myth. It acts as its catalyst and provides the myth with structural and substantive content through sociocultural elements. This dissertation proposes an original classification of Ukrainian identity covering the period from 1991 to 2024. It is based on the identification of key topoi—or sites—that contributed to the dynamics of understanding Ukrainian identity and sociocultural processes. The first period of Ukrainian identity spans the years 1991–2004. Its main topos is the Ukrainian state’s attainment of independence and the formation of a shared identity. The second period of Ukrainian identity takes place from 2004 to 2010. The central event of this period is the 2004 Orange Revolution. It shaped the dynamics of the development and spread of Ukrainian identity in society based on state and civic components. The third period of Ukrainian identity spans the years 2010–2014. The presidential elections emerge as the key event defining the mythological dimension of Ukrainian identity. The results of these elections determined the further Russification of the Ukrainian sociocultural dimension. Given this, the fourth period of Ukrainian identity spans the years 2014–2019. The main event defining the sociocultural dimension of Ukrainian identity during the aforementioned period is the Revolution of Dignity of 2013–2014. It contributed to the consolidation of national and the development of civic elements of Ukrainian identity in the collective consciousness of the people. The next period of Ukrainian identity spans the years 2019–2022. During this period, the central events or processes defining the mythological and archetypal features of Ukrainian identity are the presidential elections and the spread of the coronavirus pandemic. The final period of Ukrainian identity spans the years 2022–2024. Its central theme is the full-scale Russian-Ukrainian war. It has driven the greatest level of development of Ukrainian identity since independence and has fueled the multifaceted struggle of the people to preserve their own historical and cultural distinctiveness. The study identifies the following sociocultural myths characteristic of Ukrainian identity during the period 1991–2004: the formation of Ukraine’s state independence; cooperation with a wide range of international actors; and the influence of the imperial and communist legacies on the public consciousness of Ukrainians. The above-mentioned myths demonstrate the creation of the preconditions or foundation for the formation of Ukrainian identity. In the mythological dimension of Ukrainian identity, the presence of the following archetypes is traced: the child; the traveler; the home; the land; the field; the rebel. The myths of Ukrainian identity from this period contain the following universal mythological motifs: the struggle for survival; overcoming challenges to discover one’s identity; rebirth; and birth. During the period from 2004 to 2010, the mythological dimension of Ukrainian identity included the following sociocultural elements: intensified cooperation with European international partners; the establishment of state-civic elements of Ukrainian identity; the people’s struggle for freedom and the democratic development of the Ukrainian state; the formation of a politics of memory and the reflection on past events as the foundation of Ukrainian cultural heritage. During the aforementioned period, the key archetypes of the mythological dimension of Ukrainian identity are as follows: the child; the trickster; the hero; the sage; the earth. It has been determined that Ukrainian identity during this period is characterized by the following universal mythological motifs: manliness; courage; bravery; strength. Between 2010 and 2014, Ukrainian identity was characterized through the lens of the following sociocultural myths: increased international cooperation with Russia; the spread of Russian hybrid influence on the Ukrainian sociocultural sphere; and the growing trend of power usurpation. In turn, the key archetypes characterizing Ukrainian identity during this period include the following: the shadow; the trickster; the child. It is revealed that during the aforementioned period, Ukrainian identity is defined on the basis of the following universal mythological motifs: omnipotence; revenge; tyranny; lawlessness. During the period from 2014 to 2019, Ukrainian identity is defined on the basis of myths related to the following sociocultural aspects: democratic state development; international integration into Europe; overcoming Russian hybrid influence on Ukrainian Orthodoxy; and the Ukrainian people’s struggle for their own freedom and independence. The central cultural archetypes inherent in Ukrainian identity are as follows: hero; defender; martyr; mother; sage; home; Motherland; field. It has been determined that during the aforementioned period, the following universal mythological motifs prevail in Ukrainian identity: sacrifice; heroism; struggle; purification; self-knowledge. During 2019–2022, the following sociocultural elements were observed in the mythological dimension of Ukrainian identity: the formation in public consciousness of perceptions regarding the lethality or mortality of the COVID-19 virus; the transformation of individuals’ ways of life; online representation of Ukrainian identity; and a reevaluation of the symbolic perception of healthcare workers. During this period, the archetypes of the hero, the mother, and the shadow characterize the mythological dimension of Ukrainian identity. It has been established that during the aforementioned period, universal mythological motifs of self-sacrifice, courage, and mortality are represented in the substantive-symbolic dimension of Ukrainian identity. During the period from 2022 to 2024, sociocultural myths concerning the unification of the Ukrainian people in the struggle against Russia and the defense of European civilization exert a key influence on the dynamics of Ukrainian identity. During this period, the archetypes of the defender, the field, time, fate, and cordocentrism emerge as fundamental to Ukrainian identity. Universal mythological motifs of ingenuity, punishment, professionalism, bravery, destruction, self-sacrifice, and rebirth represent the specificity of Ukrainian identity during the aforementioned period of full-scale war. The scientific novelty of this dissertation lies in the development of an original typology of the stages of development and functioning of Ukrainian identity. This typology is based on the application of the “topos” criterion. This criterion facilitates the identification of central sociocultural places and events that influence the mythological dimension of Ukrainian identity during the period from 1991 to 2024. The “topos” criterion made it possible to identify the following periods of the mythological dimension of Ukrainian identity: the creation of preconditions for the formation of myths and archetypes of Ukrainian identity (1991–2004); the establishment of civic elements within the mythological dimension of Ukrainian identity (2004–2010); the strengthening of neo-colonial Soviet-Russian sociocultural symbolic images within the mythological dimension of Ukrainian identity (2010–2014); creation of preconditions for distancing from neo-imperial Russian discourse in the myths and archetypes of Ukrainian identity (2014–2019); transformation of key components of the symbolic-cultural and mythological images of Ukrainian identity during the spread of the COVID-19 pandemic (2019–2022); the spread of national-militarized components in the mythology of Ukrainian identity (2022–2024). The analysis of the aforementioned periods was based on a study of the academic discourse concerning the characterization of sociocultural processes in the Ukrainian state during 1991–2024. The research comprehensively and systematically identifies the main cultural-symbolic catalysts of Ukrainian identity. The aforementioned perspective of the dissertation research is innovative and aimed at forming an alternative interpretation of Ukrainian identity. Significant attention in the study is devoted to identifying the connection between the mythological dimension of Ukrainian identity and universal mythological motifs. The proposed research perspective is presented for the first time in scientific and academic discourse within the context of Ukrainian identity and aims to demonstrate common structural motifs across different types of myths. The dissertation study reveals for the first time the main trends in the development of the mythological dimension of Ukrainian identity during the period of independence. The analysis of the mythological dimension involves identifying the dynamics of the development of sociocultural myths, archetypes, and universal mythological motifs inherent in Ukrainian identity. This research focus allows for the comprehension and interpretation of Ukrainian identity at the symbolic-cultural level. The dissertation is characterized by significant practical value. This is due to the fact that the proposed research contributes to the development of a scientific and methodological research toolkit that is valid for use by scholars in the process of studying various sociocultural phenomena through the prism of myths. The results presented in the dissertation can serve as a basis for the development of academic courses within the humanities and social sciences aimed at a symbolic-cultural understanding of Ukrainian identity.
Keywords
ідентичність, культурна політика, криза ідентичності, колективна ідентичність, інформаційне суспільство, культурні проблеми, соціокультурні трансформації, соціокультурний простір, культурні практики, міф, метамодерн, світогляд, архетип, комунікація, культурна ідентичність, дисертація, identity, cultural policy, identity crisis, collective identity, information society, cultural problems, sociocultural transformations, socio - cultural space, cultural practices, myth, metamodern, outlook, archetype, communication, cultural identity
Citation
Довганик О. І. Міфологічний вимір трансформації української ідентичності в соціокультурних практиках доби Незалежності : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії / Довганик Олесь Ігорович ; наук. кер. Демчук Руслана Вікторівна ; Національний університет "Києво-Могилянська академія", Міністерство освіти і науки України. - Київ : [б. в.], 2026. - 304 с. : табл. - Містить додатки.