Системне дослідження становища дітей надає можливість визначити тенденції, характер та масштаби соціально-економічних проблем дитинства для визначення пріоритетних напрямів, за якими повинна удосконалюватись державна політика у сфері охорони дитинства. У 2011 році, якщо порівнювати з 2010 роком, в Україні спостерігалися наступні позитивні тенденції: уповільнення темпів зменшення чисельності дітей; зниження рівня смертності та захворюваності дітей віком до 1 року; зниження рівня смертності дітей віком 0—17 років; збільшення рівня охоплення сімейними формами виховання дітей-сиріт і дітей, які позбавлені батьківського піклування; зменшення кількості злочинів, що скоюють діти, і, відповідно, зменшення числа засуджених дітей; впровадження системи інклюзивної освіти тощо.