В статті досліджується генеза та ідейні витоки фільму Михайла Іллєнка "Толока", розкриваючи зв’язок між біографією режисера та ключовим образом української хати. Текст фокусується на контрасті між дитинством у московському заводському бараці та літніми поїздками до архаїчного черкаського села, що сформували гостре відчуття української ідентичності в недружньому етнічному середовищі. Автор доводить, що тривала й драматична історія створення стрічки (від 2003 до 2020 року) є результатом глибокого осмислення "онтологічних питань" та намагання артикулювати основи українського буття через метафору толоки як символу колективного виживання та відродження.