Кіно-Театр. 2026. № 1
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item "Картинка" чи "зображення": діалектика візуального у кіно. Частина 2(2026) Ямборко, ОльгаУ статті аналізується концептуальна різниця між поверхневою "картинкою' та глибоким "зображенням" у кінематографі, зосереджуючись на ролі кольору як інструменту кіномови. Автор розглядає кризу візуальної форми в сучасному українському мистецтві під час війни та протиставляє технічне використання кольору суб'єктивному, символічному підходу майстрів української школи — Параджанова та Іллєнка. Текст стверджує, що справжнє зображення має живописну природу та здатне бути самостійною мовою фільму, перетворюючи колір на алегорію національної історії чи емоційний стан героя.Item Зображальна культура фільму в дискурсі кіноосвіти(2026) Марченко, ВалентинАвтор досліджує еволюцію та сучасні виклики української кінооператорської освіти, аналізуючи перехід від "алхімії" плівкового кіно до цифрових технологій. Автор згадує витоки школи КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого, майстерність фундаторів (В. Смородіна, С. Шахбазяна та інших) та тяглість традицій від Д. Демуцького. У тексті протиставляється консервативність освітньої системи стрімкому технологічному прогресу (на прикладі краху імперії Kodak) та аналізується проблема формування мистецького смаку в епоху домінування соцмереж. Підкреслюється ключова роль кінооператора як митця, що трансформує сценарій та режисерський задум у візуальну культуру, спроможну конкурувати на світовому рівні.Item Перформативна документалістика: робота з травмою у фільмах українських режисерок(2026) Лігус, МаріяУ статті аналізується концепція перформативної документалістики на прикладі сучасної української жіночої режисури, що працює з темою воєнної травми. Автор спирається на теоретичні напрацювання Б. Ніколса та С. Бруцці, пропонуючи власне бачення перформативності як процесу активного конструювання дійсності через взаємодію камери, режисера та героя. На прикладі фільму Аліси Коваленко "Аліса в країні війни" (2015) досліджується трансформаційна сила кінощоденника, де авторка одночасно виступає об'єктом і суб'єктом спостереження. Текст фокусується на екзистенційному виборі між роллю документаліста та безпосередньою участю у бойових діях, розкриваючи створення фільму як активну дію, що змінює самого учасника процесу.Item Російсько-українська війна: культура зображення війни проти "естетики" вбивства(2026) Кришталович, ОлександрАвтор аналізує глибоку трансформацію професійної етики та візуальної мови кінооператора в умовах повномасштабної війни, протиставляє традиційну українську "культуру зображення", що виросла з поетичного кіно як захисного механізму сублімації травми, "естетиці знищення", яку несе агресор. Фіксує перехід від художньої метафори (на прикладі зйомок фільму "Тарас. Повернення") до жорсткої документації воєнних злочинів у Бучі та Ізюмі.Item Медіум документування(2026) Сьєті, ЕммануельВ дописі висвітлюється ініціатива Інституту досліджень кіно та аудіовізуальних мистецтв (IRCAV) щодо підтримки проєкту Олександра Кришталовича з документування досвіду української молоді в умовах війни. Акцентовано увагу на ролі кіно як медіуму, що фіксує боротьбу та сподівання українського народу, а також на важливості програми PAUSE для вчених та митців. Проєкт спрямований на створення архіву студентських робіт та налагодження культурного діалогу між молодими кінематографістами Франції та України, що дозволяє європейській аудиторії глибше зрозуміти реалії російської агресії через призму особистого досвіду студентів.Item Образна концептуалізація долі України у фільмах Юрія Іллєнка(2026) Брюховецька, ЛарисаУ статті аналізується еволюція усвідомлення колоніального статусу України в лавах інтелектуальної та мистецької еліти — від емігрантських есе Євгена Маланюка до дисидентського спротиву шістдесятників. Автор простежує, як попри цензуру та репресії, ідея деколонізації проривалася крізь поезію Василя Симоненка, публіцистику Івана Дзюби та метафоричну мову кінематографа. Особлива увага приділяється кінематографічному спротиву в стрічках Леоніда Осики, Володимира Денисенка та Бориса Івченка, де через історичні аналогії та іронію піддавалася сумніву імперська зверхність. Текст підготовлює підґрунтя для детального розгляду творчості Юрія Іллєнка як митця, що найбільш безкомпромісно "виставляв рахунки" Російській імперії мовою кінометафори.Item Етноміфологічні витоки фільму "Толока"(2026) Марченко, СергійВ статті досліджується генеза та ідейні витоки фільму Михайла Іллєнка "Толока", розкриваючи зв’язок між біографією режисера та ключовим образом української хати. Текст фокусується на контрасті між дитинством у московському заводському бараці та літніми поїздками до архаїчного черкаського села, що сформували гостре відчуття української ідентичності в недружньому етнічному середовищі. Автор доводить, що тривала й драматична історія створення стрічки (від 2003 до 2020 року) є результатом глибокого осмислення "онтологічних питань" та намагання артикулювати основи українського буття через метафору толоки як символу колективного виживання та відродження.Item Чи є вода в криниці? Вестерн як внутрішній штиб кіноепосу Олеся Саніна(2026) Саква, ОлександрВ статті аналізується кінематографічний метод Олеся Саніна через призму вестернізації українського епосу в його знакових стрічках "Мамай", "Поводир" та "Довбуш". Автор розглядає спробу режисера інтегрувати "голлівудський двигун" — новітню технологічність та динаміку — у традиційні міфологічні сюжети. Особлива увага приділяється концепції простору: український Степ інтерпретується як аналог американського фронтиру, де межа між цивілізацією та диким полем стає місцем народження національної автентичності та особистої свободи.Item Артем Рижиков і фільм "Простий солдат"(2026) Рижиков, Артем; Гірін, РусланІнтерв'ю з українським режисером й оператором Артемом Рижиковим, автором документальної стрічки "Простий солдат" (A Simple Soldier). На 16-му Одеському міжнародному кінофестивалі фільм здобув нагороди як найкраща документальна робота та приз ФІПРЕССІ. Стрічка, створена у співпраці з міжнародною командою продюсерів, постає як відверте свідчення внутрішнього досвіду війни, де поєднуються професійний погляд кінематографіста та безпосередня участь бійця на передовій, що надає фільму особливої ваги як інструменту міжнародного визнання мужності українського народу.Item "Не було жодних сумнівів щодо стійкості людей"(2026)В рубриці "Світ з Україною" висвітлюється успіх документального проєкту "Культурний квест: Україна", що став лауреатом денної премії "Еммі" як видатна соціальна програма. У центрі сюжету — подорож режисера Яна Гранта деокупованими та прифронтовими територіями України у вересні 2022 року з метою фіксації зусиль митців та інтелектуалів щодо збереження національної спадщини.Item Анджеліна Джолі відвідала Миколаїв і Херсон(2026)Візит Анджеліни Джолі до прифронтових Миколаєва та Херсона в листопаді 2025 року, під час якого вона задокументувала реалії життя цивільного населення під постійною загрозою російських безпілотників.Item Ростислав Лазаренко у фільмі "Грім серед ясного неба"(2026) Іванишина, ЛарисаАвтор статті аналізує документальну стрічку "Грім серед ясного неба", присвячену бойовому шляху полковника Ростислава Лазаренка ("Грім") та його побратимів. Текст акцентує увагу на винятковому досвіді пілотів штурмової авіації, які з перших годин повномасштабного вторгнення забезпечили стримування ворожих колон. Окреслено не лише рекордні досягнення Лазаренка, а й унікальну корпоративну культуру та «бойове братерство» 299-ї бригади. Фільм постає як важливе свідчення мужності покоління молодих асів, чий професіоналізм завадив ворогу встановити панування в українському небі.Item Тут жила людина(2026) Саква, ОлександрУ статті автор аналізує кіноадаптацію твору Андрія Куркова "Сірі бджоли", здійснену режисером Дмитром Мойсеєвим. Автор розглядає трансформацію літературного першоджерела — від "поверхової", об’єктивістської прози Куркова, що межує з байдужістю "стороннього", до глибоко конденсаційного кінополотна. У тексті акцентується на радикальному рішенні режисера відсікти частину сюжетної лінії книги, щоб зосередити увагу на екзистенційному вимірі життя героїв у "сірій зоні" українського Сходу. Це дозволило перетворити головного персонажа з простодушного спостерігача на фігуру значущого масштабу, яка робить свідомий гуманістичний вибір у протистоянні світів передчуття великої війни.Item Фіналісти 7 Фестивалю-премії "ГРА": війна, екологія, боротьба з системою(2026) Веселовська, Ганна; Котенок, ВікторіяВже сьомий рік поспіль Всеукраїнський театральний фестиваль-премія "ГРА" утворює майданчик для відкритого професійного діалогу, визначає найяскравіші вистави сезону та показує динаміку розвитку українського театру. До короткого списку 2025 року потрапили 14 вистав – з Києва, Львова, Сум, Харкова, Одеси, Рівного та Івано-Франківська. Домінуючою у виставах є тема війни ("Отелло", "Я повернуся", "Хтось такі як я", "Військова мама"), але театри не оминають також такі важливі теми, як екологічна катастрофа ("На Русалчин Великдень", "GAIA", боротьби людини з системою ("Процес", "Червона рута", "Хлопчик зі скрипкою в серці"), пошуку своєї унікальності та коріння ("1975", "Аліса в Дивокраї", "Я, “Побєда” і Берлін"), а також омріяного щастя ("Брехня", "Украдене щастя"). Пропонується поглянути на вистави, що потрапили до фіналу, очима експертів.Item 82-й Венеційський: мистецтво в лабіринтах політики(2026) Швець, ЮлійАвтор аналізує методологічні виклики сучасної кінокритики на прикладі Венеційського кінофестивалю, акцентуючи увагу на важливості аналітичної відстороненості від етичних та політичних тригерів.Item 16-й ОМКФ: втеча і музика буття(2026) Швець, ЮлійУ статті йдетьсяпро досвід кінорецепції на прикладі програми Одеського міжнародного кінофестивалю, де автор використовує метафору "кристалізації" для структурування хаотичного потоку цифрового кінопростору. На прикладі стрічки "Ескорт" Лукаса Нола критикується зловживання жанровими кліше та надуманість фабули, яка підміняє справжню авторську свободу та психологічну глибину поверхневими провокаціями. Текст акцентує увагу на проблемі деградації змісту в сучасному кінопроцесі, де зовнішні ефекти та "псевдоавторські" прийоми не здатні компенсувати відсутність справжньої подієвості та внутрішньої логіки персонажів.Item Білле Ауґуст: "Фільм має походити з вашої культурної спадщини"(2026) Брюховецька, ЛарисаАвтор статті аналізує творчий метод данського режисера Білле Ауґуста на прикладі його звернення до образів митців, зокрема у фільмі "Дружина художника". Підкреслюється, що режисер відходить від канонів класичного біографічного кіно, фокусуючи увагу не на життєписі, а на психологічній складності творчих особистостей та їхніх взаєминах. Окрему увагу приділено драматичній історії Марі Тріпке та Педера Северіна Крейєра, де мистецький контекст переплітається з темами спадкової депресії та руйнівного впливу психічних розладів на сімейне життя.Item Дар'я Легейда: багатогранність(2026)У статті висвітлюється творчий шлях української акторки Дар’ї Легейди, простежується становлення артистки від навчання в КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого до роботи на сцені Національного театру ім. І. Франка та здобуття широкої популярності завдяки головним ролям у телевізійних проєктах. Особлива увага приділяється поєднанню академічної освіти та практичного досвіду, що сформували впізнаваний творчий почерк сучасної представниці української драматичної школи.Item "Нова американська хвиля": кіно Роберта Редфорда(2026) Ямборко, Ольга16 вересня цього року не стало Роберта Редфорда – представника покоління-творця "нового Голлівуду" чи "нової американської хвилі" 1960–1980-х рр. Цю епоху американського кіно другої половини ХХ ст. часто називають ще "ренесансом Голлівуду" із тією відмінністю, що ключова авторська роль в її піднесенні належить режисерам та сценаристам, а не студіям. В історію тієї епохи Роберт Редфорд увійде лідером – суб’єктним виразником її синергії, позаяк він не тільки, метафорично кажучи, був "ловцем снів" – актором, але й режисером, продюсером, засновником найвідомішого національного фестивалю незалежного кіно у США "Санденс", активним громадсько-політичним діячем та бізнесменом.Item Між однозначністю й химерністю: перевтілення Валентина Троцюка(2026) Іванишина, ЛарисаЗа роботами цього актора можна скласти уявлення про кінематограф знакового періоду в історії нашої країни – часи "перебудови" і перші роки Незалежності. Актор відійшов у віці 53-х років. Для людей мистецтва – це вік, коли пориви ще молодої енергії поєднуються з набутим досвідом. Невідомо, чим була зумовлена втрата творчої енергії в актора, але можна припустити, що сталося це через втрату можливості реалізуватися. А давати собі раду в умовах бездіяльності він, очевидно, не зумів. Промовистим є те, що він перестав з’являтися на екрані саме в час, коли держава залишила український кінематограф напризволяще, позбавивши кіноіндустрію фінансування. Це стало драмою для багатьох талановитих кінематографістів. І для Валентина Троцюка в тому числі.