035 Філологія

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/35519

Browse

Browsing 035 Філологія by Author "Панфьорова, Марія"

Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    Проблематизація української національної ідентичності в українському фанфікшні про реальних осіб : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
    (2026) Панфьорова, Марія; Борисюк, Ірина
    Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 "Філологія" (03 – Гуманітарні науки). – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2026. Українська національна ідентичність уже довгий час була гострим питанням для українських інтелектуалів. Здобуття незалежності в 1991 р., економічні кризи й стрімкі політичні зміни на межі століть – усе це спонукало до пожвавлення дискусій про природу української нації та модель української держави. Теоретичні підходи до питання різнилися, а з часом трансформувалися сильніше в контексті драматичних зрушень наступних років, зокрема Революції гідності й початку російсько-української війни. У межах цієї роботи ідентичність не є есенцією, натомість це процес, що передбачає зміни й постійне коригування самооповіді. У цьому дослідженні я прагну продемонструвати процесуальність у її формуванні, використовуючи простір фанатської культури. Фанфікшн – відносно молода форма популярної літератури, що лише в пізніх 1980-х отримала увагу англомовних дослідників. Українська академія почала звертатися до явища на початку 2000-х, хоч цілком можна припустити, що артефакти фанатської культури існували в українському суспільстві задовго до цього. Порівняно з більш звичним медійним фанфікшном, фанфікшн про реальних осіб має більшу стигму. На мою думку, однак, вивчення саме цього сегменту може бути плідним у контексті українського літературознавства. Ця робота є першою спробою системного дослідження феномену українського фанфікшну: його природи, проблематики й функцій у контексті процесу національної ідентифікації. Початок повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 р. став переломним моментом для всіх аспектів українського буття – не лише політичного, але й культурного. Фанфікшн не був винятком: з лютого 2022 р. кількість українськомовних текстів на одній із найбільших платформ для публікації фанфікшну "Archive of Our Own" (AO3) помітно зросла. Серед першої хвилі робіт немалу частку становили фанфіки з позначкою "Political RPF – Ukraine 21st c.", а тобто ті, що мають у фокусі політичних діячів сучасності. Проте, звісно, цей тренд також має свої предтечі, найвизначніша з яких, на мою думку, – явище так званих петлюрченків і ширша ідея фандому навколо Української Революції (1917–1921). Мета дисертації полягає в тому, щоби дослідити способи й засоби взаємодії українських фанат:ок із українською ідентичністю в історичному й політичному фанфікшні про реальних осіб. Об’єктом дослідження є українськомовні фанфіки про Українську Революцію, опубліковані з 2020 до 2022 рр., і про сучасних політичних осіб, опубліковані в пік популярності фандому – з початку березня до кінця серпня 2022 р. Предметом дослідження є український національний автообраз і засоби вираження української національної ідентичності в межах української фанатської культури. Методи дослідження. У цьому дослідженні використано загальнонаукові методи, зокрема індукція, дедукція, аналіз, синтез, а також описовий та порівняльний методи. Визначення національної ідентичності в межах роботи сформоване з огляду на праці С. Голла, Б. Андерсона, Е. Сміта, М. Ґібернау. Теоретичною основою дисертації слугували також базові дослідження з проблематики української національної ідентичності (О. Гнатюк, Я. Грицак, Г. Касьянов, М. Рябчук). Важливою складовою теоретичного підґрунтя стали студії пам’яті (А. Ассман, П. Нора, Б. Шацька). Серед літературознавчих методів чільне місце займає культурно-історичний, адже він уможливлює аналіз досліджуваних робіт у контексті поточної російсько-української війни. Допоміжною стала читацькоорієнтована критика С. Фіша, яка допомогла окреслити стосунки авторок із каноном. Основоположним підходом варто назвати інтердисциплінарний метод фанатських студій (Г. Дженкінс, М. Гіллс, К. Буссе, Дж. М. Фаталла). Наукова новизна. Новизна цього дослідження зумовлена двома фактами. По-перше, фанфікшн активно впливає на сучасний літературний процес, особливо коли йдеться про жанрову літературу. Багато авторок фанфікшну вирішують переписувати свої фанатські тексти для комерційної публікації, що можна спостерігати як в англомовній літературі, так і в українськомовній. Цей процес, хоч і не універсальний, є ознакою значного впливу фанатської культури на мейнстримну літературу, а спроби розглянути фанфікшн як комплексне літературне явище в українській гуманітарній сфері досі були дуже обмеженими. По-друге, англомовні науковці найчастіше зосереджуються на глобальних фанатських спільнотах, натомість у фокусі цього дослідження є саме взаємодія українських фандомів із ідеєю української національної ідентичності. Отже, ця робота є цінною, адже фокусується на локальній спільноті, а не на великому глобальному фандомі. Практичне значення отриманих результатів. Результати дисертації будуть помічними дослідникам української попкультури в часи російсько- української війни. Ця робота також буде важливою для українських дослідників фанатства й фанфікшну, адже в ній зроблено спробу надати визначення основним термінам у галузі фанатських студій. У першому розділі, "Фанфікшн через призму літературознавства", окреслено основні теоретичні рамки дослідження. Передусім визначено основні терміни, якими оперує ця робота, зокрема фанфікшн – тип літературних трансформативних текстів, що написані фанат:ками на основі інших культурних текстів. Паралельно розглянуто інші підходи до визначення фанфікшну в рамках фольклору чи інших давніших літературних практик. Задля зручності я також розділяю англомовний термін "fandom" на кілька аспектів: власне "фандом" я вживаю на позначення дискурсу, який продукує фанатська спільнота навколо певного об’єкта фанатства; коли йдеться про спільноту фанат:ок, я використовую "фанатська спільнота"; коли про дію за значенням "фанатіти", процес залучення до різних фанатських практик – "фанатство". Канон я визначаю за першоджерело для фанфікшну. Коли йдеться про фанфікшн про реальних осіб, канон становлять розрізнені свідчення (інтерв’ю, виступи, соцмережі), з яких складається публічне життя певної знаменитості. Спільнота завжди активно залучена у формування канону, проте цей процес стає більш прозорим у фандомах навколо реальних осіб, коли вплив авторського авторитету применшений. Ближче розглянуто практику шипінгу як стратегію інтерпретації. Розділ також присвячений висвітленню основних теоретичних підходів до фанатських студій. Подано основні тези праці Г. Дженкінса "Textual Poachers" в контексті пізнішої критики М. Гіллса. Урешті за теоретичну основу для цієї роботи визначено працю "Fanfiction and the Author" Дж. М. Фаталли, а зокрема ідею парадоксу легітимації. Наприкінці розділу окреслені основні поняття, що стосуються національної ідентичності та її взаємодії з фанатськими просторами. Ідентичність визначається передусім через різницю та стосунки з Іншим. Національна ідентичність конкретно покладається не лише на політичне визначення (вплив держави), але й на набір певних символів: культурних, географічних, історичних тощо. Особливу увагу приділено ідеї колективної пам’яті як потенційного джерела канону для фанфікшну про реальних осіб. Означено, що в українських реаліях велику роль у самовизначенні отримує воєнний аспект. Саме через це важливо розглядати досліджуваний фанфікшн у контексті літератури про війну. У другому розділі, "Генеральний секретаріат у справах петлюрченків": фандом навколо Української Революції (1917–1921)», у фокусі постає український історичний фанфікшн, присвячений Українській Революції, а зокрема 16 текстів, опублікованих між 2020 та 2022 рр. на ресурсах AO3, "Фікманія" та ФУМ, а також 2 додаткові тексти, опубліковані в 2023 р. Найпопулярнішою парою в сегменті є Петлюра/Винниченко (або петлюрченки), з розвитком спільноти набір персонажів урізноманітнився, зокрема з’явилися роботи за Скоропадський/Петлюра та Петлюра/Болбочан. Дещо урізноманітнилися також жанри фанфіків, зокрема серед робіт у категорії АВ (альтернативний всесвіт) з’явилися фантастичні. Образ С. Петлюри в досліджуваних фанфіках зазвичай поставав романтизованим, піднесеним. У ньому були підкреслені риси революціонера й лідера, водночас фізичні описи часто покладалися на фемінізовані "тонкі риси". Натомість Винниченкова тілесність була наголошена помітно менше, а його персонаж представлений передусім як письменник. Політично С. Петлюра опиняється однозначно на боці правди в більшості випадків, хоч яскрава зневага до В. Винниченка з’являється переважно у фанфіках, де він є романтичним конкурентом основної пари. Серед засобів канонобудування можна помітити відсилання до подій Української Революції, а також до письменницького й публіцистичного доробку В. Винниченка. Поширеними були цитати з української шкільної класики. Українська ідентичність у цих творах тісно переплітається із квірною. Найпоказовішим прикладом можна назвати фанфік "закоханий у вишиванку", присвячений Василю Вишиваному. У третьому розділі, "Камасутра для держслужбовців": фанфікшн про сучасних політичних діячів у світлі російсько-української війни", досліджено 89 фанфіків про сучасних українських політичних діячів, опублікованих з початку березня до кінця серпня 2022 р. на платформі AO3. Найпопулярніша пара у вибірці – Арестович/Подоляк (арестляки). Хоч ядро фандому сформоване навколо арестляків, можна також спостерігати роботи за Буданов/Залужний, Кулеба/Кислиця, Зеленський/Дуда тощо. Війна посідає в цих фанфіках чільне місце, нехай найчастіше йдеться про параполеміку, а не безпосереднє зображення бойових дій. Великий акцент падає на емоційне сприйняття війни та її наслідків: жаху, виснаження, гніву, неспроможності. Відчуття «поплави» (пов’язані з війною дезорієнтація та емоційне перевантаження) часто ставало передумовою для розвитку романтичної лінії, що спонукає вважати це письмо терапевтичним для автор:ок. На це також наштовхує помітна присутність жанру Hurt/Comfort, а також факт того, що персонаж О. Арестовича (особливо в ранніх роботах) найчастіше виконував функції емоційної підтримки щодо обраного любовного інтересу. Проте образ О. Арестовича часто виконує в цих роботах роль не лише заспокійливого, але й провокатора. Коли його прототип ставав усе контроверсійнішим у медіа, автор:ки обирали різні способи узгоджувати суперечності: від ігнорування до конструювання альтернативної персони, моделювання арки саморефлексії чи виходу з фандому. Типологічно динаміка арестляків має певні збіги з петлюрченками, проте чіткий генетичний зв’язок між ними встановити важко. Загалом простежується тенденція до згладжування й стирання потенційних політичних конфліктів, через що Україна постає підкреслено об’єднаною. Найбільш суперечливим можна назвати образ персонажа В. Зеленського, зображення якого найсильніше залежало від особистих політичних схильностей автор:ок. Найвиразнішим випадком є фанфік "З усіх боків", у якому форма фанфікшну використана для політичної сатири. Отже, можна говорити про тісну взаємодію між українським фанфікшном і національною ідентичністю його автор:ок. Серед наголошених місць пам’яті можна спостерігати особливу увагу до Маріуполя та Київщини як місць російської жорстокості й до Києва як місця влади. У фандомі Української Революції особливе місце зайняла смерть С. Петлюри. В обох фандомах спостерігається тісне переплетення квірної ідентичності з українською, що відбувається на контрасті з гомофобним російським / радянським устроєм. Беззаперечно, подальше дослідження українського фанфікшну має неабиякі перспективи, особливо на тлі його активного розвитку в останні роки.