Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство

Permanent URI for this community

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/14611
"Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство" (англ. NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious Studies) – науковий рецензований журнал відкритого доступу, що публікує оригінальні статті та дослідницькі матеріали в галузі філософських наук і релігієзнавства. Журнал заснувала у 1996 р. кафедра філософії та релігієзнавства Національного університету "Києво-Могилянська академія". У 1996‒2017 рр. виходив друком як частина багатосерійного видання "Наукові записки НаУКМА" (серія "Філософія та релігієзнавство"). Журнал "Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство" входить до переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук. Метою журналу є висвітлення сучасних дослідницьких підходів та результатів оригінальних фахових досліджень, відповідних міжнародним академічним стандартам, у галузі філософських наук та релігієзнавства за визначеним тематичним спрямуванням.

Browse

Browsing Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство by Author "Козловський, Віктор"

Now showing 1 - 4 of 4
  • Thumbnail Image
    Item
    Вітторіо Гьосле про системність та історичність сучасного філософування: спроба парадигмального аналізу Кантової філософії історії
    (2024) Козловський, Віктор
    З огляду на публікацію у цьому томі журналу українського перекладу праці Вітторіо Гьосле "Місце філософії історії Канта в історії філософії історії" у статті запропоновано аналіз творчості її автора, сучасного німецько-американського філософа, відомого представника "об’єктивного ідеалізму інтерсуб’єктивності". Акцентовано увагу на особливості тієї методології, яку він ефективно використовує у своїх дослідженнях. Ця методологія передбачає поєднання історико-філософського аналізу праць давніх і сучасних філософів із парадигмальним підходом до їхньої проблематики, який дає змогу поглянути на досліджувану тематику з позиції сучасного філософування. Навіть якщо це стосується видатних філософів минулого, наприклад Платона, його філософії математики, у дослідженнях Гьосле домінують концептуальні, систематичні інтереси. Цю методологію Гьосле успішно використав і під час дослідження Кантової філософії історії, показавши, як морально-нормативне спрямування історії, про яке писав Кант, доповнюється і навіть певним чином ускладнюються завдяки реалістичній антропології автора "Критики чистого розуму". У статті проаналізовано також інші важливі праці Гьосле. Зокрема показано, що застосування парадигмально-систематичної методології дає можливість виявити чотири фази розвитку античної філософії, кожна з яких має власну тематичну, епістемологічну особливість. Ця методологія потребує від дослідника відмови від лінійно-прогресистського підходу до історії філософії і передбачає акцентування уваги на циклічному русі філософської думки. Досліджуючи проблему співвідношення між "Наукою логіки" та реальною філософією (філософією природи і філософією духу) у спадщині Ґеорґа Геґеля, Гьосле зосереджується на можливості виявлення у системі абсолютного ідеалізму такого виміру, як інтерсуб’єктивність. У статті також розглянуто праці, в яких Гьосле демонструє вміння аналізувати класичні тексти і кінематографічні шедеври, а також фокусує увагу на суперечливих тенденціях сучасного світу, викликах, які постали перед людством у ХХІ столітті (зокрема на повномасштабній війні Росії проти України) і для подолання яких потрібні нові політичні підходи, основані на міжнародному праві.
  • Thumbnail Image
    Item
    Кантівські ідеї на українських теренах ХIX–XX століть (за матеріалами круглого столу з нагоди 300-річчя з дня народження Імануеля Канта)
    (Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2025) Козловський, Віктор
    Огляд присвячено круглому столу з нагоди 300-річчя з дня народження Імануеля Канта "Кантівські ідеї на українських теренах ХІХ–ХХ століть", який відбувся на кафедрі філософії та релігієзнавства Національного університету "Києво-Могилянська академія" 20 грудня 2024 р. за участю українських фахівців, дослідників спадщини видатного німецького мислителя з НаУКМА, Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАНУ та низки інших освітньо-наукових закладів України. В рамках круглого столу було виголошено та обговорено дев’ять доповідей, основні положення яких представлено в огляді.
  • Thumbnail Image
    Item
    Концептуальна еволюція герменевтики: від екзегетики до філософської герменевтики і деконструкції. Стаття перша. Від екзегетики до герменевтики німецьких романтиків
    (Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2025) Козловський, Віктор
    Наше дослідження концептуальної еволюції герменевтики передбачає підготовку кількох статей. Перша стаття розпочинається з аналізу формування герменевтики в античному світі, зокрема як екзегези сакральних текстів, особливо Біблії. У цьому контексті підкреслюємо значення екзегетичних прийомів, які застосовував давньоєврейський богослов, філософ Філон Александрійський. Акцентовано увагу на філологічних, граматичних і критичних студіях учених Александрійської бібліотеки (ІІІ ст. до н. е. — ІІІ ст. н. е.), де особливе значення мали граматичні студії Аполлонія Дискола. Всі ці дослідження певним чином вплинули на подальший розвиток європейської філології, граматики і герменевтики. Зазначено, що перший період герменевтики можна позначити як "екзегетику сакральних текстів", водночас, античні вчені займаються філологічними та критичними студіями античної літератури (особливо гомерівського епосу), дослідження мови, її граматичної структури. Здобутки цього періоду зберегли свій вплив на середньовічну та подальшу екзегетику Біблії, інших текстів. Наступним, яскраво вираженим, етапом формування герменевтики є доба романтизму. У статті досліджено здобутки німецьких романтиків, які, як відомо, приділяли особливу увагу національним витокам мистецтва, вивченню національного фольклору, середньовічної міфології і культури. Саме це спонукало німецьких романтиків до пошуків надійних герменевтичних прийомів і методів дослідження та перекладів середньовічних текстів, давньої німецької міфології. У цьому контексті проаналізовано герменевтичні студії Аста, Шляєрмахера, Шлеґеля та Шеллінґа, з’ясовано як схожість, так і відмінності їхніх герменевтичних підходів. Акцентовано некласичні мотиви інтерпретації мистецтва у філософії Шеллінґа. Привернуто увагу до досліджень давньої німецької міфології Якоба Ґрімма, його герменевтичних прийомів тлумачення давніх міфів і легенд. Підкреслено залежність музичної творчості Ріхарда Ваґнера, зокрема оперного циклу "Перстень Нібелунга", від давньонімецьких міфологічних сюжетів і героїв, водночас зазначено, що ці сюжети зазнали певної інтерпретації, а то й перероблення, з позиції критики сучасного світу. Зроблено висновок, що в романтичних колах сформувалась "філологічно-естетична герменевтика".
  • Thumbnail Image
    Item
    Методичні принципи й закони цифрової освіти: з досвіду викладання філософських дисциплін
    (2023) Козловський, Віктор
    Статтю присвячено дослідженню цифрової освіти. Розглянуто особливості різних форм викладання академічних, університетських дисциплін, зокрема філософських на основі інформаційних технологій, що уможливлює дистанційне навчання. Проаналізовано особливості співпраці викладачів і студентів у системі цифрової освіти, де живі, реальні індивіди функціонують як медійні персонажі. З’ясовано, що такі персонажі існують на засадах цифрової візуальної антропології, а не антропології тілесної присутності, на чому ґрунтується традиційна академічна освіта. Досліджено методичні принципи цифрової, дистанційної освіти — опосередкування, репрезентативності й рефлексивності, дотримання яких уможливлює ефективне дистанційне викладання академічних дисциплін. Виявлено, що застосування цих методичних принципів передбачає дотримання певних законів цифрової освіти — належної цифрової поведінки, легітимації цифрового викладу, перманентного цифрового руху та зворотного цифрового зв’язку. Показано як переваги, так і недоліки цифрової освіти, особливо для викладення філософських дисциплін — історії філософії та філософської антропології. Розкрито, як саме викладання філософських дисциплін може бути ефективним за умов дотримання принципів і законів цифрової освіти, але з урахуванням вимог антропології присутності, яка залишається базовою передумовою будь-якого варіанта сучасного освітнього процесу. Доведено, що подолання цієї антропології потребує радикальної "дематеріалізації" учасників онлайн-освіти, що є наразі недосяжною метою.