Наукові записки НаУКМА. Літературознавство

Permanent URI for this community

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/15015

Щорічний збірник наукових праць "Наукові записки НаУКМА. Літературознавство" виходить з 1996 року та репрезентує основні напрями досліджень кафедри літературознавства Національного університету "Києво-Могилянська академія". Матеріали чергового тому присвячені актуальним питан- ням середньовічної та барокової літератури, теорії та історії української літератури XIX–XXI ст., історії світової літератури та компаративістики. Розраховано на науковців, викладачів, студентство, працівників культурно-освітніх установ і усіх, хто цікавиться проблемами світового та вітчизняного літературознавства.

Browse

Now showing 1 - 20 of 55

Ритуально-міфологічний субстрат у романі Ґ. Майрінка "Ґолем"
(2018) Ятченко, Лариса
У статті досліджено використання ритуально-міфологічного субстрату у контексті творення сюжету. Розглянуто імена персонажів роману "Ґолем" як такі, що репрезентують функції. Проаналізовано мотив андрогіна крізь призму міфів.
Художня література, кіно і пісні в інтертексті роману С. Оксеника "Вбивство п'яної піонерки": кодифікація ретрочасу
(2018) Даниленко, Людмила
У статті розглянуто інтертекстуальне тло в романі Сергія Оксеника "Вбивство п’яноï піонерки". Ідеться про використання художньоï літератури, кіно і пісень як джерела зображення ретрочасу. Виявлено, що система мікротекстів в основному тексті відображає атмосферу 1960-х років. Проаналізовано цитати, алюзіï, стилізацію як прийоми для художнього конструювання суспільних і моральних проблем того часу. Визначено, що цитування чужих текстів у романі забезпечує своєрідну поліфонічність основного тексту, увиразнює часовий пласт мистецьких пріоритетів і рівня культури персонажів. Використовуючи чужі тексти, автор розраховував на ерудицію і мистецькі уподобання читача, зробив натяки на характери відомих героїв літератури, кіно та естради. Вказано на те, що завдяки інтертексту у площині постпам’яті активізовано промовисті деталі, відчуття та емоціï, які розвінчують радянський міф і пояснюють проблеми сучасного українського суспільства.
Оповідка: від ритуалу до метажанрових новацій
(2018) Шувалова, Марія
Сьогодні оповідка є одним із найпопулярніших жанрів, який хоч і виник ще в прадавні часи, проте не був ґрунтовно дослідженим. Тому крім спроби окреслити історію жанру, в статті звернено увагу на проблеми та перспективи вивчення оповідки.
До проблеми ідентичності в романі "Фелікс Австрія" Софії Андрухович
(2018) Толковець, Катерина
У статті проаналізовано, яким чином перебування західної частини України у складі АвстроУгорської імперії вплинуло на самототожність українців. У центрі нашої уваги опинився роман "Фелікс Австрія" Софії Андрухович, оскільки він, на нашу думку, на прикладі стосунків Аделі Анґер та Стефи Чорненько добре демонструє справжнє становище українців у складі АвстроУгорської монархії. Стосунки між жінками ми розглядали генералізовано: як відносини між поляками, австрійцями з одного боку та українцями з другого. Важливим для нас було з’ясувати, яку ідентичність має головна героїня українка Стефанія Чорненько. Ми також зважали, хоча і меншою мірою, за браком текстового матеріалу для дослідження, на самототожності інших персонажів роману. У статті йдеться про імпліцитну полеміку тексту Софії Андрухович зі "станіславівським феноменом", відомим ностальгією за часами Монархії: виявлено, що в романі є передапокаліптичні настрої.
Національно-культурна ідентичність у щоденникових записах Олександра Довженка
(2018) Полюхович, Ольга
У статті проаналізовано конструювання національно-культурної ідентичності в щоденникових записах Олександра Довженка. Cтратегія автора засновується на постійному відтворенні фрагментів минулого життя в Україні, чутливості до страждання її народу та каятті за "Україну в огні". Майбутнє співвідноситься з радянською ідеологією, минуле – з національним, і ці дві категорії є паралельними у щоденниках митця. Минуле перетворюється на травматичний спогад, котрий не має шансів на становлення в майбутньому, оскільки він перекривається радянською ідеологією.
Тема віри у творчості Ф. Моріака
(2018) Польщак, Анелія
Статтю присвячено дослідженню теми віри у творчості видатного французького письменника ХХ ст. Ф. Моріака. Аналіз релігійного аспекту романів митця дає можливість зробити висновок про те, що істотну частину світосприйняття письменника становить католицька віра, яка в складній, іноді проблемній формі відбивається в його творчості. Важливою особливістю моріаківських творів є те, що вони не мають ознак дидактизму чи доктринальної придатності. Іншим аспектом віри у розумінні письменника є те, що вона є чимось не лише емоційним, чи лише інтелектуальним. При цьому однією з центральних тем для романів Ф. Моріака з виразно окресленою релігійною проблематикою є шлях людини до справжньої живої, а не обрядової та фарисейської віри.
Релігійні виміри сучасної літератури фентезі
(2018) Півень, Святослав
У статті розглянуто, як у сучасній літературі фентезі (на прикладі циклів "Відьмацька сага" Анджея Сапковського, "Пісня Льоду й Полум’я" Джорджа Мартіна та "Зворотний бік" Дари Корній) висвітлюється проблема релігії. Увага автора статті головно зосереджується на таких питаннях: як на висвітлення проблеми релігії у згаданих творах вплинула секуляризація суспільства, які саме релігійні образи та мотиви, образи релігійних інституцій наявні в творах, яке значення автори творів надають релігії у житті людини.
Образи гріхів і спокус у богородичних оповіданнях Афанасія Кальнофойського, Іоаникія Галятовського і Димитрія Туптала
(2018) Дубина, Ольга
У статті висвітлено головні особливості змалювання образів гріхів і спокус у збірках богородичних оповідань "Тератургима" Афанасія Кальнофойського, "Небо новоє" і "Скарбниця потребная" Іоаникія Галятовського та "Руно орошенноє" Димитрія Туптала. Розглянуто релігійно-філософське потрактування зла бароковими книжниками в контексті канонічної церковної традиції та визначено основні групи образів, якими воно представлене в богородичних текстах. Особливу увагу приділено зображенню гріха як хвороби, знерухомлення, пригноблення, падіння, бруду і втрати цілісності людської природи.
Сотеріологічні мотиви "Науки в неділю перед Різдвом" Леонтія Карповича
(2018) Максимчук, Ольга
У статті проаналізовано відображення сотеріологічних (пов’язаних із церковним ученням про спасіння) мотивів у проповіді Леонтія Карповича "Наука в неділю перед Різдвом". Розглянуто характеристику образу Спасителя-Месії, простежено зв’язок індивідуальної та загальної сотеріології у тексті Карповича, приділено увагу практичним рекомендаціям, які автор дає своїй пастві для того, щоб належно підготуватися до зустрічі свята Різдва.
Між релятивністю й абсолютом
(2018) Агеєва, Віра
У статті розглянуто один із аспектів надзвичайно широкого інтертекстуального поля прози Віктора Домонтовича. Поняття зради й відступництва письменник інтерпретує у різних контекстах і в різному історичному антуражі. Зокрема в оповіданні "Апостоли" він своєрідно представляє проблему віри й довіри, вводячи у євангельський сюжет ще й тему знання, роздуми про побутування релігії й віри у добу раціоналізму й скептицизму. Страждаючи від роздвоєності й сумнівів, герої цього письменника згодні відповідати за наслідки лише власного вибору. Домонтович демонструє трагічні наслідки ситуації, коли людина бере на себе функції Бога й відповідальність за вдосконалення світу.
Кіно у творчості Василя Герасим'юка
(2018) Лаюк, Мирослав
У статті досліджено роль кіно у творчості Василя Герасим’юка. Простежено особливості використання кінематографічних прийомів, проаналізовано цитування кінокласики, розкрито значення постаті І. Миколайчука у текстах В. Герасим’юка. Розглянуто вплив "поетичного кіно" і особливо стрічки "Тіні забутих предків" на формування "карпатського тексту" поета.
Світ символів Григорія Сковороди у збірці "Сад божественних пісень"
(2018) Линник, Марія
У статті проаналізовано символіку збірки Г. Сковороди "Сад божественних пісень". Сильною позицією книжки є символ саду, яку філософ розширив введенням метафоричного образу зерен як мудрості, що "проросли із Священного Писання". У такий спосіб Г. Сковорода розширює межі інтерпретації Біблії крізь призму власного бачення світу. У роботі також досліджено філософські настанови, які проповідував мислитель протягом усього життя. Через універсальність ідей та розлогу інтертекстуальність твори цього барокового автора завжди матимуть невичерпну цінність для літературознавця.
Історії інших у ліриці Мар'яни Савки
(2018) Борисюк, Ірина
Статтю присвячено проблемі конструювання суб’єкта в ліриці Мар’яни Савки з погляду взаємодії Я/Іншого, що є однією з найбільш характерних рис поетики дев’яностників. Суб’єкт лірики в поезії дев’яностників мовить із перспективи приватного досвіду, оскільки саме приватне є точкою відліку в осмисленні колективного культурно-історичного досвіду. Інтермедіальні сюжети в ліриці Савки дають можливість суб’єкту лірики побачити й пізнати себе крізь проекцію мистецького твору. Тілесний, приватний досвід суб’єкта є рамкою осмислення досвіду Іншого – саме так конструюється комунікативна пам’ять у ліриці Мар’яни Савки.
Класики і романтики. Спроба саморецензії
(2018) Шалагінов, Борис
У статті підсумовано основні результати багаторічного дослідження "веймарської класики" і раннього німецького романтизму, розкрито суть "модерністичного проекту", спрямованого на інтелектуально-культурне оновлення всього європейського суспільства. Розглянуто три світоглядні "кризи модерну". Перша – на зламі XVIII–ХІХ ст. Романтики тоді розділили мистецтво естетично і соціологічно на масове і високе, а історично – на сучасний і "класичний" мейнстріми. Простежено подальшу долю "проекту" в умовах другої кризи доби Модерн на зламі ХІХ–ХХ ст. (тут естафету романтиків підхопив Ф. Ніцше) і уже в наш час – останньої і остаточної третьої кризи Модерну.
Символіка образу пса у прозі Сергія Жадана
(2018) Уманець, Сніжана
У статті розглянуто символ пса у прозі Сергія Жадана через зв’язок зі слов’янською міфологією. У творчості письменника ця символіка пов’язана з урбаністичними мотивами та неприкаяністю Жаданових персонажів. Найяскравіше символіка образу пса розкривається в останньому романі Жадана "Інтернат", де демонічні пси асоціюються зі смертю. Якщо звернутись до народних уявлень, то можна простежити, що собака завжди була амбівалентним символом, у якому поєднувалось добродійне й демонічне начала. Таку неоднозначність ми й бачимо у Жадана. Можна також провести паралель із символікою вовка, яка дуже тісно пов’язана з символікою собаки, – у фольклорі вовк знаменує щось чуже і потойбічне. Це підкреслює важливість концепту "свого/чужого" в письмі Сергія Жадана.
Бароковий код у поезії Олега Лишеги
(2018) Вороновська, Дарина
У статті вперше здійснено інтерпретацію поетичних текстів Олега Лишеги шляхом звернення до концепції барокового коду. Проаналізовані таким чином, зокрема, "пісня 822", "Півень", "Шовковиця", "Ворон", "Пацюк" і "пісня 3". Саме крізь призму барокового коду варто розглядати ці поезії, оскільки головні світоглядні риси бароко здатні пояснити ті чи ті образи або ситуації, які читач знаходить у текстах. Варто також наголосити на непересічності образу Григорія Сковороди у творчості Олега Лишеги, адже у поезіях "Великого мосту" можна неодноразово знайти чи то сковородинські образи/символи, чи то його концепти, що були близькі для поета ХХ століття.
До історії цензури в українській літературі 1920-х років
(2018) Пашко, Оксана
Історія публікації текстів у 1920-х рр., вивчення механізмів "спотворення" їх органами цензури порушує важливі текстологічні проблеми – відтворення оригінального авторського тексту, який часто виявляється захованим за владною розправою редактора та цензора. У цій статті ми подаємо деякі матеріали з Центрального державного архіву вищих органів влади України, які стосуються літературного життя 1927 року. Це документи, які можуть бути цікаві для реконструкції певних аспектів творчості українських письменників, уточнення їхніх біографічних даних. Це заява Володимира Свідзінського щодо видання його книжки "Вересень" (1927) та внутрішня рецензія політредактора на неї. Це уривки статті-передмови Максима Рильського "Міцкевич" до перекладеного ним твору А. Міцкевича "Пан Тадеуш" (1927). Також у статті наведено матеріал щодо вилучення деяких уривків з передмови Андрія Ніковського до повісті Проспера Меріме "Коломба" (1927) та вилучення уривків із двох передмов Михайла Івченка до перевидань збірки оповідань Марка Вовчка (1927) та збірки оповідань Панаса Мирного (1927).
Жанрова та ідеологічна пам'ять ландшафтів в українських середньовічних ходіннях до раю
(2018) Пелешенко, Олена
У статті розглянуто феномени жанрової та ідеологічної пам’яті ландшафтів українських ходінь до раю та показано поліморфізм функцій просторових описів у середньовічній літературі. Теоретичний аспект дослідження передбачає осмислення способів протистояння авторської інстанції стихіям культурної та жанрової пам’яті, яка зберігає усі ціннісні, етичні й естетичні програми претекстів новопосталого твору. На позначення цього явища запроваджено термін "криптограматичність літературного дискурсу", сила опору якій прямо пропорційна до меж індивідуалізму письменницької свободи, установленої в рамках кожної культурно-історичної епохи. З цієї перспективи стверджено, що специфіка ходіння до раю як окремої таксономічної одиниці визначається сумою його претекстів та архітекстуальних взаємодій, оскільки для середньовічного скриптора схрещення й модифікація жанрових матриць подекуди ставали ключовою формою самовираження. Завдяки внутрішній жанровій інтеракції у наративній структурі апокрифів завжди наявні осередки інших типів раціональності та ідеологем, резервуарами яких у художньому тексті часто слугували шаблонізовані екфразиси. Історико-літературний ракурс розвідки сфокусований на механізмах рецепції античного греко-римського "індійського тексту" в середньовічній апокрифічній традиції.
Екокритичний аспект дикості у поетичному циклі Олега Лишеги "Снігові і вогню"
(2018) Ганжа, Тетяна
У статті проаналізовано категорію дикості в поезії Олега Лишеги. Екокритична категорія дикості – як протилежність до цивілізованого, обжитого, людського – дає змогу окреслити основні ознаки лісу у поезії Лишеги як дикого, непередбачуваного, тваринного, магічного простору. Близька взаємодія суб’єкта лірики із лісовим ландшафтом створює глибшу ідентичність дикого лісу, який, отримавши голос, промовляє у тексті. Надзвичайно важливим для поета є збереження неприрученості, гармонійне співіснування світу природи і світу людей.
Топос печери як модель множинного простору в середньовічній літературі (на основі Києво-Печерського патерика)
(2018) Калитенко, Тетяна
Середньовічний світогляд бачить всесвіт як двоїсту систему духовного та земного. Така структурна особливість реалізується у літературних текстах за допомогою різних видів топосів. Острів, пустеля, місто, а також печера – всі вони виконують у тексті роль множинних просторів. Києво-Печерський патерик не лише відобразив світоглядну парадигму XI–XVII ст., а й зберіг художні функції простору печери, що були успадковані від античності й трансформувались з огляду на запити середньовічної ідеології

Browse

Browsing Наукові записки НаУКМА. Літературознавство by Issue Date

Results Per Page

Sort Options