Кіно-Театр. 2024. № 6
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Кіно-Театр. 2024. № 6 by Issue Date
Now showing 1 - 20 of 27
Results Per Page
Sort Options
Item Пам'ятник Олександру Довженку і Данилу Демуцькому(2024)З нагоди Дня українського кіно, національного професійного свята працівників кінематографії, на кіностудії ім. О. Довженка було відкрито пам’ятник Олександру Довженку та Данилу Демуцькому. Скульптор Володимир Щур.Item Державні нагороди кінематографістам(2024)За значний особистий внесок у розвиток кіномистецтва, вагомі творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Дня українського кіно 13 вересня державними відзнаками було нагороджено кінематографістів.Item Фільм про Дмитра Коцюбайла(2024)19 вересня на екрани українських кіно-театрів вийшов документальний фільм "Да Вінчі", присвячений життю українського воїна Дмитра Коцюбайла.Item Головна нагорода вітчизняної кінопремії(2024)Документальна стрічка "20 днів у Маріуполі" Мстислава Чернова стала найкращим фільмом VIIІ Національної кінопремії "Золота Дзиґа". Стрічка також отримала нагороду в номінації "найкращий документальний фільм".Item Час і нарація в кінематографі Кіри Муратової(2024) Петренко, ДмитрійУ творчості Кіри Муратової інколи виділяють два періоди, визначаючи переломним фільм «Астенічний синдром», в якому режисерка вже повністю пориває з тими кінематографічними умовностями, які ще зберігалися в попередніх фільмах. Проте, на нашу думку, таке розділення не є коректним, адже Кіра Муратова є зразковим прикладом режисерки, що послідовно втілювала в своїй творчості політику авторського кіно (politique des auteurs), і тому правильніше говорити про формування її оригінальної авторської естетики, яка поступово складається від ще до певної міри залежних від кіноконвенцій "Коротких зустрічей" до потужного кіноексперименту "Вічного повернення".Item Герої Каннського кінофестивалю-2024(2024) Швець, МаргаритаЖурі основного конкурсу цьогорічних Канн на чолі з Ґретою Ґервіґ обійшло призами найбільш змістовні стрічки конкурсу: "Мегалополіс" 85-літнього патріарха Френсіса Форда Копполи, "Партенопу" інтелектуала Соррентіно та "Види доброти" enfant terrible Йоргоса Лантімоса (нагороду за найкращу чоловічу роль до уваги не беремо). Позачасові алюзії та невтішний діагноз сучасним "темним часам" і трендам, віртуозно продемонстрований режисерами, не всім сподобався.Item Трикнижжя. Не тільки про Івана(2024) Дубовик, ОльгаУкраїнське кіно не перестає цікавити дослідників: і сучасне, і те, що було раніше. Тому що є над чим думати і що досліджувати. Автор рецензії пропонує зосередити увагу на трьох книгах, що об’єднані одним ім’ям: Іван Миколайчук. Перша – "Іван Миколайчук як національний митець" Лариси Брюховецької. Друга – збірник "Фільм "Тіні забутих предків". Погляд через півстоліття". Третя – "Талант і гра. Українські актори театру і кіно" Лариси Брюховецької і Вікторії Котенок.Item Тарас Томенко: "Я спілкувався з Параджановим уві сні"(2024) Томенко, ТарасЦього року Україна відзначила сторіччя Сергія Параджанова (справжнє ім’я – Саркіс Параджанян). Геніальний вірменин народився і виріс у Тбілісі, жив у Києві, зняв епохальний український фільм "Тіні забутих предків" та чотири роки відсидів у радянській тюрмі за український націоналізм. Реабілітований в Україні наприкінці минулого року. 8 липня у Києві, під час ХV Одеського міжнародного кінофестивалю, режисер і сценарист Тарас Томенко представив на суд публіки незавершений варіант документальної стрічки "Сентиментальна подорож до планети Параджанова". Його світова прем’єра невдовзі відбудеться на Варшавському кінофестивалі.Item В'ячеслав і Ганна Сумські(2024) Палій, ОксанаПісля Другої світової війни радянська влада, закріпившись у Львові, почала трансформувати його у великий промисловий центр. Для творення нової радянської ідентичності необхідне було "культурне обслуговування" – ідеологічна радянізація міста Львова за допомогою мистецтва театру, кіно, малярства, літератури та ін. Тож театр імені Марії Заньковецької відкрили у Львові в листопаді 1944 р. саме з цією метою. Однак заньківчани стали одним із форпостів національної культури, уособленням руху шістдесятників у театральному мистецтві, вони впливали на творення українського мистецького обличчя міста Львова. До таких культурних героїв свого часу, чий творчий доробок є вагомим і значимим для міста, належать подружжя В’ячеслава та Ганни Сумських.Item Острів країни сліз(2024) Чайковська, ВалеріяКнига про Івана – це збереження історичної Пам’яті про дуже важливий для українського кіно і мистецтва загалом час, це – сторінка історії України. Бо про Україну тоді заговорили у світі. Тому через призму нинішньої війни ця Історія набуває якогось іншого, трагічного змісту... Історія виживання, відстоювання своєї власної країни, своєї душі і моралі. Це була його особиста війна серед тоталітарного безумства.Item Незрівнянний світ Назарія Яремчука(2024) Сергійчук, ОльгаФільм "Яремчук: Незрівнянний світ краси" зворушив, підняв на поверхню штучно приспаний в українському суспільстві запит на автентичну щирість, справжність, глибину творчості співаків, акторів. Тим самим заперечивши нав’язувану роками тенденцію, мовляв, глядачу потрібні лише розваги, а мислити і відчувати – зась. З українцями така формула не спрацює на сто відсотків саме через генетичне предковічне вільнолюбство.Item Віра в моральні цінності допомагає людям(2024)В Україні запущено ще один проєкт, який висвітлює нинішню війну. Його назва – "Очима віри". Це кіностудія, заснована для створення документальних фільмів, спрямованих на глядацьку аудиторію України, Європи, США та інших країн. У проєкті розповідають реальні історії про християн, що переживають біль, борються зі страхом, смутком та розпачем. Режисер проєкту Максим Тузов зазначає, що головне завдання – розкрити життя героя, донести до глядача осмислену віру, якою живе герой документального фільму.Item Фестиваль-Премія "GRA". Огляд вистав короткого списку(2024)Всеукраїнський театральний Фестиваль-Премія "ГРА" ("GRA" ("Great Real Art")) - це культурно-мистецький захід, заснований Національною спілкою театральних діячів України (НСТДУ) у 2018 році з метою відзначення найбільш визначних творчих досягнень у галузі театрального мистецтва. Проводиться на конкурсній основі один раз на рік за підсумками минулого календарного року. За результатами фестивалю присуджується Премія.Item Човник долі(2024) Саква, ОлександрЯкщо не спрощувати, кінотвір і має поєднати й висвітлити категорії, винесені тут в епіграф – Всесвіт, Буття, Людину, Творчість. Що маємо? За гамбурзьким рахунком, "Яремчук" – це фільм-конспект "того, що мусило бути", не більше, але й не менше. Стрічка зроблена розумно – в тому сенсі, що автори чітко усвідомлюють межі і засоби здійснення свого задуму, і хай він позбавлений дерзань, творці фахово послідовні в способі подачі матеріалу і його меті – зняти публіцистичну "історію першої української попзірки".Item Геннадій Попенко: "Щоб усі кроки були в напрямку перемоги"(2024)Геннадій Попенко (н. 1979, м. Полтава) – український актор і шоумен. 2000 року закінчив КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого (курс Олега Шаварського). Ще студентом почав працювати ведучим на телебаченні. За даними вікіпедії, знявся у 31 серіалі.Item Шевченко – Довженко – Миколайчук. Архетип культурної традиції у просторі національної ідеї(2024) Ямборко, ОльгаДоволі символічним був дебют уродженця буковинського села Чортория, студента Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого Івана Миколайчука у великому кіно: глядач вперше побачив та почув його саме в ролі Тараса Шевченка у фільмі Володимира Денисенка "Сон", прем’єра якого відбулась у Києві 3 листопада 1964 року, а 4 вересня 1965 року вийшли у прокат "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова, де молодий актор зіграв, як згодом виявиться, головну роль свого життя – Івана Палійчука. Зайве казати, що "Тіні" є хрестоматійним явищем для національного кіно і подією для кінематографа в цілому, подібно "Землі" Довженка.Item Життя під час війни у версії телесеріалу "Сховища. Вісім історій"(2024) Ямборко, ОльгаНавесні цього року телеканал "Дім" презентував новий проєкт – "Сховища. Вісім історій", серію короткометражок про життя українців, як бачать його під час війни продюсери та автори. Показані історії не пов’язані між собою, окрім єдиного: спільним для них є сигнал повітряної тривоги, що стає відліком початку сюжету.Item Здійснена мрія. Костянтин Темляк(2024) Іванишина, ЛарисаКостянтин Темляк народився 6 липня 1993 на Чернігівщині, а з двох років жив у Криму. Він ще учнем визначився з майбутньою професією, тому після закінчення школи 2011 року вступив у КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого, в майстерню Миколи Рушковського – відомого актора і досвідченого педагога. Зніматися в кіно Костянтин Темляк почав після навчання. З весни 2024-го життя Костянтина Темляка докорінно змінилося: він став воїном ЗСУ, захищає нашу країну від російських зайд. Він долучився до лав ЗСУ у травні. Разом із колегою з Театру на Подолі Юрієм Феліпенком служить у батальйоні ударних БпАК «Ахіллес» 92-ї ОШБр імені кошового отамана Івана Сірка.Item Телефонні розмови варварів(2024) Іванишина, ЛарисаОксана Карпович, випускниця НаУКМА та кіношколи університету Конкордія в Монреалі, своїм фільмом "Мирні люди" вразила міжнародну аудиторію, нібито достатньо обізнану з реаліями війни в Україні. Обізнаність на рівні інформаційному – з потоку телерепортажів, яких надмірно, – поступово привчає користувачів до кривавих подій, адже вони стають буденністю. Кінематограф, у тому числі документалістика, виривають нас із цього інформаційного конвеєра, пропонуючи суб’єктивне бачення, концептуальну парадигму кривавих подій.Item "Тіні забутих предків" Коцюбинського і Параджанова(2024)6–8 вересня 2024 року за ініціативи Львівського інституту літератури ім. І. Франка у Верховині та Криворівні проходив Всеукраїнський симпозіум-пленер "Щоб наблизити день радости і сонця" до 160-річчя Михайла Коцюбинського, 100-річчя Сергія Параджанова, 60-річчя кінофільму "Тіні забутих предків".