У своєму есеї автор звертається до питання практичного застосування принципів філософської герменевтики. Спираючись на концептуальні положення Св. Авґустина та його послідовників – Мартіна Гайдеґґера і Ганса-Ґеорґа Ґадамера, – С. Квіт обґрунтовує принципову можливість віднайдення розуміння, порозуміння і взаєморозуміння на засадах людяності, а також застосування герменевтичної стратегії для вирішення масово-комунікаційних проблем ґлобального суспільства.