Матеріалом дослідження є лексикографічна пам’ятка української мови початку ХХ ст. — "Термінольоґічний збірник Міністерства Шляхів. Ч⁰1" (Київ: Друкарня Міністерства Шляхів, 1918. 64 сторінки), що вводиться в лінгвістичний обіг уперше. Збірник-словник проаналізовано в аспекті мовної політики і мовного планування УНР. Лексичний матеріал описано під кутом зору українського мовомислення початку ХХ ст. Особливу увагу звернуто на правописну практику пам’ятки, адже йдеться про період пошуків єдиної правописної системи для всеукраїнської літературної мови. Встановлено значення збірника для вітчизняного термінознавства і лексикографії відповідного часу.