052 Політологія

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/39022

Browse

Browsing 052 Політологія by Subject "border territories"

Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    Політичний вимір суб'єктності прикордонних територій в умовах трансформації світопорядку : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
    (2026) Озадовський, Ігор ; Нагорняк, Тетяна
    Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 052 "Політологія"(05 "Соціальні та поведінкові науки"). Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2026. Сучасний світопорядок переживає фундаментальну трансформацію від моделі ліберального універсалізму до мультиплексного світу, де традиційні механізми міжнародної безпеки стрімко втрачають свою ефективність. У цій системній турбулентності глобальні процеси – від мілітаризації міжнародних відносин та асиметричної міграції до демократизації з хвилями авторитарного відкату – найгостріше проявляються саме на просторах, де перетинаються гегемонії, юрисдикції та ідентичності. Наслідком цих зсувів стала глибока ерозія традиційних уявлень про суверенітет: прикордонні території остаточно долають колишній статус пасивних ліній розмежування, перетворюючись на активних політичних суб’єктів, здатних генерувати як нові простори транскордонного діалогу, так і зони конфлікту. Для Української держави осмислення цього феномену набуло безпрецедентного, екзистенційного характеру. Досвід повномасштабної російської агресії наочно довів, що "інституційна порожнеча" та розмита ідентичність фронтирного прикордоння цілеспрямовано інструменталізуються ворожими акторами для створення плацдармів для наступу та руйнування суверенітету. Світова політична практика демонструє й успішні приклади того, як прикордонні території конвертують свою просторову специфіку в дієвий ресурс політичної суб’єктності, виступаючи стабілізуючими медіаторами та хабами транскордонного співробітництва. Потреба пояснити цю фундаментальну дихотомію – чому одні території перетворюються на "зони конфлікту", а інші стають "просторами діалогу" – зумовлює необхідність переходу до суб’єктно-орієнтованого підходу до розуміння прикордонних територій, здатного адекватно пояснити природу та наслідки політизації цих просторів в умовах нелінійної трансформації світопорядку. Автор ставить за мету теоретико-методологічно обґрунтувати політичний вимір суб’єктності прикордонних територій та виявити закономірності їхньої трансформації у самостійних акторів, що дозволить розробити сценарні моделі еволюції світопорядку та визначити стратегічні пріоритети державної політики України. Розглядаючи процес трансформації сучасного світопорядку, автор фокусується на політичній суб’єктності прикордонних територій як ключовому чиннику цих змін. Такий ракурс спирається на гіпотезу, що за умов нелінійної трансформації світопорядку політична суб’єктність прикордоння стає змінною, а її характер залежить від структурного балансу між внутрішніми активами цих територій і впливом зовнішніх політичних акторів, що зумовлюється типом прикордоння. Методологічну основу дослідження побудовано на засадах багаторівневого міждисциплінарного синтезу теорій міжнародних відносин, системного підходу, синергетики, неоінституціоналізму, конструктивізму та аналітичної оптики Border Studies. Системний підхід, посилений інструментарієм синергетики, забезпечив розуміння об’єкта дослідження – процесу трансформації сучасного світопорядку – як нелінійного процесу перерозподілу глобальних ресурсів та переформатування інституційної керованості. Це дозволило інтерпретувати глобальну політичну архітектуру через призму нелінійної динаміки, а прикордонні території – як «простори підвищеної турбулентності», де нові форми політичної взаємодії проявляються найвиразніше. Водночас неоінституціоналізм застосовано для оцінки внутрішньої спроможності територій і дизайну їхніх владних інститутів, конструктивістський підхід – для аналізу ролі ідентичності та символічних ресурсів у процесах політичної мобілізації, а специфіку предмета розкрито через методологію Border Studies. У комплексі такий підхід дозволив подолати обмеженість лінійних моделей та інтегрувати безпековий, інституційний, ідентичнісний і просторовий виміри в єдину аналітичну рамку. У роботі обґрунтовано концепцію політичної суб’єктності прикордонних територій як стійкої, інституційно закріпленої здатності формувати та реалізовувати право на самовизначення. Доведено, що ця здатність розкривається через прийняття самостійних політичних рішень, представництво в міжнародних політичних процесах, розбудову економічних засад, доступ до технологій, розподіл ресурсів, просторове планування та безпековий контроль. На цій теоретичній основі визначено, що в умовах нелінійної трансформації світопорядку суб’єктність прикордоння є самостійною системною змінною, здатною як посилювати кризові тенденції, так і слугувати стабілізуючим атрактором для архітектури регіональної та глобальної безпеки. У дисертації уточнено категоріальний апарат дослідження, зокрема зміст понять "прикордонні території", "світопорядок" та "трансформація світопорядку". У другому розділі праці систематизовано ключові тренди трансформації світопорядку та розкрито його суб'єктний вимір через систематизацію парадоксальних стратегій адаптації акторів до цих трендів. Визначено, що довготривала демократизація політичних режимів нині перебуває на стадії «авторитарного відкату». Разом із міграцією людського й інтелектуального капіталу, мілітаризацією міжнародних відносин та переосмисленням ролі прикордонних територій, ці тренди формують глобальну "архітектуру нестабільності". Встановлено, що зовнішні шоки (війни, пандемії) діють у цій системі як "дивні атрактори", які пришвидшують фрагментацію світу. Політичні актори адаптуються до наведених вище трендів через інструменталізацію виборів, формування "мінілатеральних" альянсів, урбанізацію; прикордонні території, набуваючи нової ролі, або ведуть боротьбу за суб'єктність, або стають об’єктом зовнішньої інструменталізації. Автор здійснив емпіричну верифікацію теоретичних моделей шляхом компаративного політичного аналізу. Зіставлення восьми різнорідних кейсів (Баварії, Гренландії, Донбасу, Ічкерії, Каталонії, Косова, Криму, Південного Судану) за шістьма геополітичними, історичними, ресурсними та інституційними індикаторами дозволило розробити типологію прикордонних територій та виділити три ідеальні типи ("самодостатні території", "моноетнічні/монорелігійні прикордоння" та "географічні фронтири") , а також спрогнозувати специфічні для кожного з них стратегії реалізації суб'єктності. У дослідженні поглиблено теоретичну інтерпретацію політичної динаміки прикордонних територій шляхом ідентифікації специфічних "пасток розвитку", що дозволило пояснити механізми як ескалації конфліктів, так і поширення діалогових практик. У третьому розділі дисертації апробовано діагностичний інструментарій - "Індекс суб’єктності прикордонних територій", що базується на зведенні 12 індикаторів у чотири ключові компоненти. За результатами його застосування з'ясовано, що характер суб’єктності безпосередньо залежить від структурного балансу цих компонентів, тоді як внутрішні диспропорції формують відмінні траєкторії розвитку прикордонних регіонів. У дисертації апробовано сценарне моделювання глобальних процесів шляхом розробки трьох ймовірнісних моделей ("конфліктні зони", "діалогові простори" та "синергія фреймів"), а також підходи до формування державної політики у сфері безпеки кордонів на основі переходу до асиметричної моделі управління (поєднання жорсткої ребордеризації на сході та півночі з транскордонною інтеграцією та friend-shoring на заході). Результати дослідження впроваджено в аналітичну та законопроєктну діяльність Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин (сценарні моделі та стратегію "дифузії суб’єктності" використано для прогнозування конфліктів і розробки інструментів делегітимізації контролю агресора). Напрацювання дисертації також застосовано в управлінській діяльності Бериславської районної державної (військової) адміністрації Херсонської області (зокрема "Індекс суб’єктності прикордонних територій" - для оцінки безпекових ризиків і розробки політик відновлення громад). Крім того, теоретико-методологічні положення та прикладні моделі імплементовано в освітній процес Національного університету "Києво-Могилянська академія" під час розробки магістерської програми "Економічна дипломатія і GR-політики" (спільно з МЗС України) та викладання фахових політологічних і безпекових дисциплін.