293 Міжнародне право

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/35517
Освітньо-наукова програма: Міжнародне право

Browse

Browsing 293 Міжнародне право by Subject "international law"

Now showing 1 - 2 of 2
  • Thumbnail Image
    Item
    Genocidal Intent to Destroy a National Group in Whole or in Part : dissertation for obtaining the degree of Doctor of Philosophy
    (2026) Vishchyk, Maksym; Antonovych, Myroslava
    PhD thesis to obtain the degree of Doctor of Philosophy in the Programme Subject Area 293 "International Law" (29 – International Relations). – National University of "Kyiv-Mohyla Academy", Kyiv, 2026. The interpretative frameworks of the law of genocide have traditionally overlooked the nuanced contextualisation of the crime’s elements application based on the identity of the protected group targeted. Since a human group and its right to exist is at the heart of the criminalisation of genocide, the interpretation of the crime’s elements – despite preserving the necessary interpretative core – inherently depends on the very identity of the targeted entity. The problem has been particularly relevant in cases of intent directed at the destruction of national groups, raising three fundamental challenges. The first set of problematic aspects concerns the very definition of a national group in international criminal law, as well as its distinction from other groups. The discussions question whether it is necessary and desirable to single out national groups for the purposes of defining genocidal intent at all or, instead, to view all protected groups as an aggregated entity. Further complications relate to what should be the core of a national group’s definition with theories ranging from requiring shared citizenship, to national origin and national identity in the sense of membership in a nation as a complex sociopolitical entity. Inherently, an interconnected issue concerns the definition of a concept of a nation, per se. The second category of intricate legal issues relates to the scope and direction of the required genocidal intent. In particular, they concern the question of defining the national group "in whole" contrasted with the national group "in part" as two alternative manifestations of the intent’s scope. Where the part is targeted for destruction, such a part must be substantial towards the group "in whole". Yet, an algorithm for evaluating the substantiality of the targeted part has traditionally been blurred and full of gray zones. Likewise, the question arises of whether intended destruction, especially in cases of targeting national groups, is limited to physical or biological destruction elimination sought or can, more broadly, also incorporate the group’s social disintegration. Lastly, international legal doctrine and jurisprudence have mainly lacked a comprehensive, sequential and coherent methodology for inferring genocidal intent from indicators. The purpose of the dissertation study is to provide a comprehensive and coherent interpretation of the law of genocide pertaining to the outlined contested issues of the definition of genocidal intent directed at the destruction of national groups "in whole" or "in part", as well as to further test their application in the context of Russian atrocities in Ukraine. The dissertation represents a first-of-its-kind, holistic and multidisciplinary study of the special intent element in cases where national groups are targeted for destruction. The study represents a step-by-step methodology for the assessment of various layers and levels of the intent, pinpointing the gaps and inconsistencies frequently or overall missing or significantly overlooked, both in the commentaries and international jurisprudence. The study also offers ways to bridge the gaps and address the inconsistencies by evaluating various potential approaches and selecting the soundest legal interpretations for the purpose of cohesive application of the law of genocide in a systemic way. In particular, the novelty is attested by the following results distinguishing the present study from other research materials in the field of the law of genocide, international criminal law and public international law more broadly: • The study offers a thorough overview of the approaches to delineate protected groups (labelling them as "distinctionist" and "aggregationist" based on their tendency to prefer or avoid delimitation of protected groups), weighing the benefits and drawbacks of each of them, and proposing an interpretation that avoids major legal risks and conflicts. • The study provides the definition of national groups based on the rigorous discussion of its key characteristics, which is mainly missing in the contemporary commentaries. The study outlines the flaws in the definition of the national groups unfoundedly adopted by certain international jurisprudence, which associates membership in a national group with citizenship, instead proposing a definition linking national groups to nations. The study likewise addresses the key potential challenges and criticisms linked to this approach. • The study presents a first-of-its-kind guidance on interpreting the meaning of the intent to destroy national groups "in whole". It contextualises the definition of the group "in whole" to all protected groups, focusing particularly on national groups, drawing on both objective factors and subjective perceptions of perpetrators and victims. • The study lays out a comprehensive framework for evaluating the intent to destroy a national group "in part". The study provides a rigorous assessment of the substantiality requirement related to the targeted part, evaluating various approaches to the substantiality analysis proposed by the jurisprudence or implicitly stemming from it, concluding on the most sensible and well-founded one. • The study presents a unique proposal for situating the "leadership factor" (i.e., targeting the protected group’s leaders) within the methodology of intent assessment. • The study provides for a meticulous analysis of the nature of the intended destruction required by the mens rea element, evaluating whether the term "to destroy" may encompass the group’s social disintegration in addition to physical or biological forms of eradication sought. • The study offers a comprehensive framework for a step-by-step evaluation of indicators relevant to the assessment of the presence of the intent to destroy national groups. • The study supplements legal findings with the unique attempt to apply the developed framework to the factual context of the Russian atrocities in Ukraine following the 2022 full-scale invasion. Element by element, the study evaluates the scope of underlying acts committed, the alleged targeted group, and indicators capable of both proving and disproving the existence of genocidal intent to destroy the Ukrainian national group. • The study provides a preliminary hypothesis on the commission of the crime of genocide in Ukraine on the basis of the developed methodologies and legal theories. The dissertation study is expected to be of substantial use for both further academic research in the field of the law on genocide and practical application by justice and civic society actors. Particularly, the dissertation study is expected to advance accountability efforts by the Ukrainian justice actors – prosecutors, judges, and investigators – by providing them with a clear methodology for the evaluation of genocidal intent in cases where targeting of the Ukrainian national group is alleged. The study is expected to assist the Ukrainian justice actors in understanding both the foundations of the mens rea element in general, as well as sub-elements of genocidal intent, which have to date received conflicting interpretations in both jurisprudence and legal doctrine. The findings of the study may also be of significant use and relevance to the Ukrainian civic society actors in their advocacy campaigns on the Russian atrocities in Ukraine by providing a coherent framework for the evaluation of the alleged intent behind the Russian actions.
  • Thumbnail Image
    Item
    Сексуальне і гендерно-обумовлене насильство, пов'язане з конфліктом, як міжнародний злочин : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі "Міжнародні відносини" за спеціальністю "Міжнародне право"
    (2020) Заворотько, Інна; Скалецька, Зоряна
    Дослідження присвячено ґрунтовному і комплексному міжнародно- правовому аналізу явища сексуального і гендерно-обумовленого насильства (далі – СГОН), пов’язаного з конфліктом, а також вивченню практики кваліфікації та розслідування його як міжнародного злочину міжнародними й інтернаціональними кримінальними трибуналами та судами. Окремим питанням роботи є здійснення міжнародно-правової оцінки СГОН, пов’язаного зі збройним конфліктом на території України, а також діяльності правоохоронних і судових органів України щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у їх вчиненні. Поширені випадки не сприйняття СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину не тільки з боку жертв, а й уповноважених осіб правоохоронних і судових органів, незначна практика притягнення до відповідальності осіб за вчинення СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину, розбіжності в доктрині міжнародного права зумовили нагальну необхідність проведення ґрунтовного дослідження теоретичних і практичних аспектів кваліфікації та розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину. Враховуючи те, що СГОН є невід’ємною частиною сучасних конфліктів, питання не тільки не втратило своєї актуальності, а й потребує нових підходів до вивчення і розуміння. Зазначене є особливо важливим для України з огляду на наявність проблеми СГОН, пов’язаного зі збройним конфліктом на території України, спричиненим агресією Російської Федерації. У дослідженні надається характеристика таким питанням, як: генеза міжнародно-правової заборони вчинення СГОН, пов’язаного з конфліктом; становлення та розвиток поняття СГОН, пов’язаного з конфліктом, у міжнародному праві; зв'язок СГОН із конфліктом; СГОН, пов’язане з конфліктом, як складова частина воєнного злочину, злочину проти людяності та геноциду; особливості кваліфікації СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину; практика міжнародних й інтернаціоналізованих кримінальних трибуналів та судів щодо розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину; обов’язок держави щодо розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину та внесок недержавних акторів; проблеми відповідальності за СГОН, пов’язане зі збройним конфліктом на території України. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що з використанням сучасних методів пізнання було проведено комплексне дослідження різних аспектів складової частини міжнародних злочинів – СГОН, пов’язаного з конфліктом. Дисертація є першою спробою дослідити теоретичні та практичні питання кваліфікації та розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину, а також виявити прогалини і недоліки сучасного стану відповідальності за СГОН, пов’язане зі збройним конфліктом на території України, як міжнародний злочин, та розробити концептуальні шляхи їх врегулювання. До новизни дослідження можна віднести наступні положення. Уперше було: - детально досліджено ґенезу міжнародно-правової заборони вчинення СГОН, пов’язаного з конфліктом, та виділено три її форми у джерелах МГП та дві форми у джерелах МППЛ; - виділено закономірності дослідження СГОН, пов’язаного з конфліктом, у доктрині міжнародного права; - обґрунтовано необхідність вживання цілісного поняття СГОН, пов'язаного з конфліктом, а не окремих його складових частин; - сформульовано авторську дефініцію СГОН, пов’язаного з конфліктом, під яким запропоновано розуміти акт сексуального характеру та (або) акт, що вчиняється відносно особи через гендер, якщо вони вчинені в умовах примусу та завдали особі фізичної, сексуальної чи психологічної шкоди, а також погроза вчинення зазначених актів та (або) примус до участі у них, за умови, що вони мають географічний, часовий і причинний зв'язок зі збройними конфліктами або іншими ситуаціями, що порушують мир; - здійснено класифікацію воєнних злочинів, злочинів проти людяності та актів геноциду з точки зору визнання їх СГОН, пов'язаним з конфліктом, та виділено їх дві групи: до першої належать ті, що незалежно від будь-яких факторів є актами СГОН, пов'язаного з конфліктом, до другої – ті, що залежно від причини та обставин їх вчинення, можуть бути актами СГОН, пов'язаного з конфліктом; - доведено існування зв'язку між воєнними злочинами виділених груп і формами заборони вчинення СГОН, пов’язаного з конфліктом у МГП; - запропоновано періодизацію становлення переліку злочинів проти людяності з точки зору включення до нього актів СГОН, пов’язаного з конфліктом, у межах якої виділено три етапи: 40-і роки 20 століття (перший етап), 90-і роки 20 століття (другий етап) та початок 21 століття (третій етап); - встановлено взаємозв'язок між виділеними групами злочинів проти людяності та формами заборони вчинення СГОН, пов'язаного з конфліктом, у джерелах МППЛ, а також етапами розвитку таких заборон та етапами становлення переліку злочинів проти людяності; - деталізовано процес кваліфікації СГОН, пов'язаного з конфліктом, як міжнародного злочину, та виділено дві його стадії, друга з яких налічує два етапи; - відповідно до стадій виділеного процесу кваліфікації сформовано практичні інструменти (для першої стадії – таблиці, для другої – схеми) кваліфікації "класичних" актів СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину; - виділено й охарактеризовано особливості розслідування міжнародними й інтернаціональними кримінальними трибуналами та судами СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину; - виокремлено систему міжнародно-правових зобов’язань держави щодо розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину, до якої увійшли обов’язки держави щодо кримінального переслідування осіб за вчинення міжнародних злочинів загалом (закріплені в нормах договірного, звичаєвого та м’якого права), а також обов’язки розслідувати власне СГОН, пов’язане з конфліктом, як міжнародний злочин (закріплені у нормах м’якого права); - здійснено комплексний аналіз внеску недержавних акторів у розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину та виділено п’ять основних його видів; - виділено проблемні питання відповідальності за СГОН, пов’язане зі збройним конфліктом на території України, основні з них детально охарактеризовані. Надано рекомендації щодо їх врегулювання; - запропоновано проблему відсутності у національному законодавстві України цілісного поняття СГОН та похідні від неї питання подолати шляхом внесення змін до Закону України "Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків" щодо доповнення його дефініцією "сексуальне і гендерно-обумовлене насильство", сформованою у даній роботі; - запропоновано проблемне питання відсутності поняття зв’язку злочинних діянь із конфліктом під час їх розслідування врегулювати шляхом внесення змін до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020, а також розширення інтерфейсу ЄРДР щодо можливості поетапної фіксації зв’язку кримінального правопорушення зі збройним конфліктом на території України з урахуванням географічного, часового та причинного критеріїв. Удосконалено та детальніше вивчено - окремі складові частини понятійного апарату СГОН, а саме "сексуальне насильство" і "гендерно-обумовлене насильство"; - коло конфліктів, вчинення СГОН під час яких у разі дотримання критеріїв зв'язку з конфліктом може бути таким, що пов'язане з конфліктом, до яких віднесено збройні конфлікти (міжнародного і неміжнародного характеру) та інші ситуації, що порушують мир (порушення внутрішнього порядку і ситуації внутрішнього напруження, стихійні лиха у нестабільних умовах); - головні ознаки збройних конфліктів та інших ситуацій, що порушують мир, а також норми міжнародного права, що підлягають застосуванню, які підтверджені конкретними прикладами СГОН, пов'язаного з сучасними конфліктами; - зміст зв’язку СГОН з конфліктом, який розкрито через призму його географічного, часового і причинного критеріїв, сформованих у результаті аналізу практики застосування норм міжнародного права; - відмінності у підходах різних міжнародних й інтернаціоналізованих кримінальних трибуналів і судів до визначення злочинів проти людяності, зокрема і актів СГОН, пов’язаних з конфліктом; - компоненти складових actus reus і means rea "класичних" актів СГОН, пов’язаного з конфліктом, у договірних джерелах міжнародного кримінального права та систематизовано практику їх застосування; - недоліки кваліфікації СГОН, пов’язаного зі збройним конфліктом на території України, як ординарних, а не міжнародних злочинів. Подальшого дослідження отримали такі тези: - понятійний апарат СГОН, пов’язаного з конфліктом, врегульований міжнародним правом на недостатньому рівні, адже жодна з галузей та інститутів не визначає цілісне поняття СГОН, пов’язаного з конфліктом; - СГОН, пов’язане з конфліктом, залежно від обставин його вчинення може бути кваліфіковане як міжнародний злочин: воєнний злочин, злочин проти людяності або геноцид; - поняття зв'язку СГОН з конфліктом на низькому рівні урегульовано нормами МГП, МППЛі МКП та визначається виключно в рамках контекстуального елементу складу воєнних злочинів. Найкраще питання змісту зв’язку СГОН з конфліктом визначається нормами "м’якого права"; - усі воєнні злочини "проти осіб" залежно від причини та обставин їх вчинення, можуть бути актами СГОН, пов'язаного з конфліктом; - усі діяння, які належать до переліку злочинів проти людяності, а також геноциду залежно від причин і обставин їх вчинення можуть бути СГОН, пов'язаним з конфліктом; - "класичними" актами СГОН, пов'язаного з конфліктом, кримінальнізованими у джерелах міжнародного права, є зґвалтування, сексуальне рабство, примусова проституція, примусова вагітність і примусова стерилізація; - до кола конфліктів, СГОН, пов'язане з якими може бути кваліфіковане як злочин проти людяності та геноцид належать усі його види: збройні конфлікти й інші ситуації, що порушують мир; - СГОН, пов’язане з конфліктом, є відокремленою складовою частиною міжнародного злочину, а тому має свої особливості розслідування; - особливості розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину є однаковими (спільними) для всіх його видів (категорій): воєнного злочину, злочину проти людяності та геноциду; - обов’язок третьої держави щодо розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину визначається у межах обов’язкової (примусової) універсальної юрисдикції та стосується лише для тих актів СГОН, що є воєнними злочинами, пов’язаними зі ЗКМХ; - обов’язок держав-учасниць Римського статуту МКС співпрацювати з Офісом прокурора МКС в розслідуванні міжнародних злочинів варто розглядати як складову обов’язку держави щодо розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину; - неможливість встановлення вичерпного переліку видів внеску недержавних акторів у розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину зумовлена їх плюралізмом і різноманіттям завдань; - відповідальність осіб за вчинення СГОН, пов’язаного зі збройним конфліктом на території України, є обмеженою; - акти СГОН, пов’язаного зі збройним конфліктом на території України, наразі кваліфікуються представниками правоохоронних органів України переважно як ординарні злочини; - існує гостра необхідність прийняття Верховною Радою України нормативно-правового акта щодо криміналізації конкретного переліку актів СГОН як воєнного злочину та злочину проти людяності, а також порядку застосування амністії, наприклад, проєкту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права"; - кращі міжнародні практики щодо розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, зокрема положення Міжнародного протоколу з документування та розслідування сексуального насильства в конфлікті, мають бути імплементовані в національне законодавство України; - документування актів СГОН, пов’язаного зі збройним конфліктом на території України, має бути включене до обов’язків Національного центру документування порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях як окрема категорія порушень прав людини. Викладені вище положення можуть бути використані: у науково-дослідній сфері – для наступних теоретичних та практичних досліджень особливостей відповідальності за СГОН, пов’язане з конфліктом; у правотворчій діяльності – під час розробки змін до широкого кола нормативно-правових актів України щодо відповідальності за протиправні діяння, зокрема СГОН, пов’язане з конфліктом, як міжнародний злочин, понятійного визначення СГОН, порядку реєстрації та розслідування кримінальних правопорушень, проведення окремих видів експертиз у межах кримінальних проваджень тощо; у правозастосовній діяльності – для ознайомлення представників правоохоронної та судової систем України зі змістом стадій та етапів кваліфікації СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину, а також практикою та підходами міжнародних й інтернаціоналізованих кримінальних трибуналів та судів щодо притягнення до відповідальності за СГОН, пов’язане з конфліктом, як воєнний злочин, злочин проти людяності та геноцид (після гармонізації Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з Римським статутом МКС); у навчальному процесі – під час підготовки методичних розробок, підручників, навчальних посібників із курсу "Міжнародне право", а також спеціалізованих курсів.