293 Міжнародне право

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/35517

Освітньо-наукова програма: Міжнародне право

Browse

Now showing 1 - 4 of 4

Genocidal Intent to Destroy a National Group in Whole or in Part : dissertation for obtaining the degree of Doctor of Philosophy
(2026) Vishchyk, Maksym; Antonovych, Myroslava
PhD thesis to obtain the degree of Doctor of Philosophy in the Programme Subject Area 293 "International Law" (29 – International Relations). – National University of "Kyiv-Mohyla Academy", Kyiv, 2026. The interpretative frameworks of the law of genocide have traditionally overlooked the nuanced contextualisation of the crime’s elements application based on the identity of the protected group targeted. Since a human group and its right to exist is at the heart of the criminalisation of genocide, the interpretation of the crime’s elements – despite preserving the necessary interpretative core – inherently depends on the very identity of the targeted entity. The problem has been particularly relevant in cases of intent directed at the destruction of national groups, raising three fundamental challenges. The first set of problematic aspects concerns the very definition of a national group in international criminal law, as well as its distinction from other groups. The discussions question whether it is necessary and desirable to single out national groups for the purposes of defining genocidal intent at all or, instead, to view all protected groups as an aggregated entity. Further complications relate to what should be the core of a national group’s definition with theories ranging from requiring shared citizenship, to national origin and national identity in the sense of membership in a nation as a complex sociopolitical entity. Inherently, an interconnected issue concerns the definition of a concept of a nation, per se. The second category of intricate legal issues relates to the scope and direction of the required genocidal intent. In particular, they concern the question of defining the national group "in whole" contrasted with the national group "in part" as two alternative manifestations of the intent’s scope. Where the part is targeted for destruction, such a part must be substantial towards the group "in whole". Yet, an algorithm for evaluating the substantiality of the targeted part has traditionally been blurred and full of gray zones. Likewise, the question arises of whether intended destruction, especially in cases of targeting national groups, is limited to physical or biological destruction elimination sought or can, more broadly, also incorporate the group’s social disintegration. Lastly, international legal doctrine and jurisprudence have mainly lacked a comprehensive, sequential and coherent methodology for inferring genocidal intent from indicators. The purpose of the dissertation study is to provide a comprehensive and coherent interpretation of the law of genocide pertaining to the outlined contested issues of the definition of genocidal intent directed at the destruction of national groups "in whole" or "in part", as well as to further test their application in the context of Russian atrocities in Ukraine. The dissertation represents a first-of-its-kind, holistic and multidisciplinary study of the special intent element in cases where national groups are targeted for destruction. The study represents a step-by-step methodology for the assessment of various layers and levels of the intent, pinpointing the gaps and inconsistencies frequently or overall missing or significantly overlooked, both in the commentaries and international jurisprudence. The study also offers ways to bridge the gaps and address the inconsistencies by evaluating various potential approaches and selecting the soundest legal interpretations for the purpose of cohesive application of the law of genocide in a systemic way. In particular, the novelty is attested by the following results distinguishing the present study from other research materials in the field of the law of genocide, international criminal law and public international law more broadly: • The study offers a thorough overview of the approaches to delineate protected groups (labelling them as "distinctionist" and "aggregationist" based on their tendency to prefer or avoid delimitation of protected groups), weighing the benefits and drawbacks of each of them, and proposing an interpretation that avoids major legal risks and conflicts. • The study provides the definition of national groups based on the rigorous discussion of its key characteristics, which is mainly missing in the contemporary commentaries. The study outlines the flaws in the definition of the national groups unfoundedly adopted by certain international jurisprudence, which associates membership in a national group with citizenship, instead proposing a definition linking national groups to nations. The study likewise addresses the key potential challenges and criticisms linked to this approach. • The study presents a first-of-its-kind guidance on interpreting the meaning of the intent to destroy national groups "in whole". It contextualises the definition of the group "in whole" to all protected groups, focusing particularly on national groups, drawing on both objective factors and subjective perceptions of perpetrators and victims. • The study lays out a comprehensive framework for evaluating the intent to destroy a national group "in part". The study provides a rigorous assessment of the substantiality requirement related to the targeted part, evaluating various approaches to the substantiality analysis proposed by the jurisprudence or implicitly stemming from it, concluding on the most sensible and well-founded one. • The study presents a unique proposal for situating the "leadership factor" (i.e., targeting the protected group’s leaders) within the methodology of intent assessment. • The study provides for a meticulous analysis of the nature of the intended destruction required by the mens rea element, evaluating whether the term "to destroy" may encompass the group’s social disintegration in addition to physical or biological forms of eradication sought. • The study offers a comprehensive framework for a step-by-step evaluation of indicators relevant to the assessment of the presence of the intent to destroy national groups. • The study supplements legal findings with the unique attempt to apply the developed framework to the factual context of the Russian atrocities in Ukraine following the 2022 full-scale invasion. Element by element, the study evaluates the scope of underlying acts committed, the alleged targeted group, and indicators capable of both proving and disproving the existence of genocidal intent to destroy the Ukrainian national group. • The study provides a preliminary hypothesis on the commission of the crime of genocide in Ukraine on the basis of the developed methodologies and legal theories. The dissertation study is expected to be of substantial use for both further academic research in the field of the law on genocide and practical application by justice and civic society actors. Particularly, the dissertation study is expected to advance accountability efforts by the Ukrainian justice actors – prosecutors, judges, and investigators – by providing them with a clear methodology for the evaluation of genocidal intent in cases where targeting of the Ukrainian national group is alleged. The study is expected to assist the Ukrainian justice actors in understanding both the foundations of the mens rea element in general, as well as sub-elements of genocidal intent, which have to date received conflicting interpretations in both jurisprudence and legal doctrine. The findings of the study may also be of significant use and relevance to the Ukrainian civic society actors in their advocacy campaigns on the Russian atrocities in Ukraine by providing a coherent framework for the evaluation of the alleged intent behind the Russian actions.
Malign Legal Operations (MALOPs) in International Law in the Context of Russia’s Invasion of Ukraine: Dissertation to obtain the scientific degree of Doctor of Philosophy
(2023-12-27) Fisher, Brad; Petrov, Roman
Dissertation to obtain the scientific degree of Doctor of Philosophy in the Field "29 Iinternational relations", specialty 293 "International Law". – National University of Kyiv – Mohyla Academy, Kyiv, 2023. This research offers the theory of Malign Legal Operations (MALOPs) as a complex and multifaceted challenge in contemporary international conflicts that both manipulates and threatens Public International Law (PIL). The need for a comprehensive framework to understand the intricate and increasingly influential nature of these operations has become paramount. The international rule of law hinges on unanimity among states, revealing the absence of a universally agreed-upon interpretation of international legal instruments and fundamental principles. These norms are designed to regulate state behavior, prevent conflict, and maintain global stability. However, state actors like Russia and China have demonstrated a sophisticated understanding of this system, exploiting its intricacies for strategic gains. As a result, we find ourselves at a crossroads where the principles of the international legal order are weaponized and manipulated in pursuit of political objectives. This nuanced phenomenon is exemplified in the complex interplay of state actors, legal instruments, and information warfare. Hence, understanding the nature, implications, and counter-strategies related to MALOPs has become crucial in maintaining international stability and upholding the customs and principles of the law itself. This situation underscores that the international legal system is a battleground where states vie for influence and shape perceptions of legitimacy to advance their political objectives. As such, the law, particularly PIL, should be considered both an instrument of conflict and an operating domain within which conflict occurs. Traditionally, the acquisition of power was synonymous with military force, but modern conflict introduces a new paradigm. It suggests that power shifts can be achieved through the artful manipulation of international legal norms, blurring the lines between the legal and political domains. This ability to acquire power without the overt use of force represents a form of asymmetry, even for those confronted by more powerful adversaries. This research delves into the complexity of this asymmetric phenomenon, one that creates power disparities by twisting international norms and laws to prevent measured responses from those who adhere to these norms. The terminology often employed to describe this multidimensional strategy is hybrid warfare. Yet, this term falls short of comprehensively capturing the essence of the challenge posed by MALOPs and has no normative significance within the accepted body of PIL. Similarly, the concept of lawfare exists as a bumper-sticker attempt to educate non-lawyer decision-makers, military leaders, and politicians about the use of law to achieve strategic military objectives. It originally applied primarily in the context of non-state radical organizations. However, the term has undergone various redefinitions, leading to debate and over-politicization. Ultimately, it has failed to provide a satisfactory characterization of the role of law, particularly PIL, in modern conflict. As such, the dissertation introduces the concept of MALOPs, aiming to serve as an all-encompassing framework to describe, identify, and counter the modern manipulation of legal domains. It distinguishes between clever applications of legal mechanisms within the boundaries of the law and manipulations that involve mischaracterizing or distorting the law's spirit and intent to feign legitimacy. This comprehensive framework is essential for recognizing and addressing the multidimensional nature of MALOPs. The dissertation provides numerous historical and contemporary examples of these operations, including in-depth legal analysis and emphasizing the critical need for this framework in contemporary international affairs. The principal example is Russia’s invasion of Ukraine that began in 2014 and continues today. However, Russia’s invasion of Georgia in 2008, China’s illegal accession of territory in the South China Sea, and the legal manipulations of transnational terrorist organizations and unrecognized entities are also major examples used throughout this research. The introduction provides an overview of the problem and summarizes this author’s research and contributions to the state of the art. Chapter 1 discusses the current crisis of international law and explores what role hybrid warfare has, if any, in contemporary legal discourse. It determines that the concept has no normative significance and should be discarded. Chapter 2 discusses the notion of lawfare as it relates to the current crisis and determines that the term has no commonly accepted meaning or significance beyond political applications. It, too, should be discarded. Chapter 3 formally introduces the theory of Malign Legal Operations and Chapter 4 provides the Counter-MALOPs toolkit. Finally, Chapter 5 addresses Russia’s 2022 total invasion of Ukraine and highlights several limitations and victories as it pertains to PIL and Russia’s aggression. This research is not a singularly comprehensive solution to the problem of malign legal manipulation, particularly between major state powers. However, it offers a new baseline for future researchers to explore this phenomenon and develop new and creative solutions. Perhaps the greatest challenge to the theory of MALOPs is that many states manipulate the law for political benefit. However, there exists a major difference between a state employing MALOPs as a matter of political expedience, or perhaps as a strategic blunder, and those recognized and unrecognized entities that employ MALOPs as a matter of state doctrine or strategy to achieve an objective. It is crucial to clarify that a mere violation of the law does not automatically constitute MALOPs. To be classified as such, the manipulation of legal domains must involve a particular level of sophistication, misrepresentation, or distortion of international norms. The dissertation outlines a range of tactics to counter and dissuade MALOPs, categorized within the Counter-MALOPs Toolkit. These strategies encompass the identification of MALOPs through literacy and intelligence, the disruption of these manipulations through integrated strategic litigation, the illumination of MALOPs, accountability mechanisms, and the defense of legal domains through legal resilience and deterrence, red teaming and war gaming, and the closure of legal gaps and loopholes. Furthermore, those engaged in the task of countering MALOPs are referred to as MALOPs Defenders. This term acknowledges the role of individuals, be they legal experts, policymakers, or international entities, in safeguarding international norms and confronting the manipulation of legal domains. It underscores the importance of education, awareness, and international cooperation in addressing this issue effectively. Ultimately, the existence of a comprehensive theory of Malign Legal Operations provides legal theorists and practitioners with a foundational framework to build a harmonious and principled body of international law. As President Zelenskyy aptly stated,"right now, it depends on our joint efforts whether humanity will have such an instrument as international law." The overarching objective is to preserve and protect international law itself, as it remains a crucial instrument for resolving conflicts and maintaining global stability. This research underscores the necessity of acknowledging the problem, creating a shared vernacular for discourse, and developing a foundational body of work to further the legal theory that safeguards international norms. In this era of evolving conflicts and manipulations of legal domains, preserving and safeguarding international law is of paramount importance, calling for collaborative efforts from governments, legal experts, and international entities alike.
Гармонізація митного законодавства України та Європейського Союзу в процесі вступу України до ЄС : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2026) Кириєвський, Олег; Петров, Роман
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 293 "Міжнародне право" (29 – Міжнародні відносини). – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2026. У процесі вступу до Європейського союзу, Україна повинна буде повністю прийняти та дотримуватися всього комплексу норм права ЄС. На момент набуття статусу кандидата до ЄС, Україна також знаходилась у процесі виконання низки зобов’язань, що передбачені Угодою про Асоціацію з ЄС (надалі – "Угода"). Водночас, у доктрині тривають дискусії щодо можливої зміни підходу до розширення ЄС. Невизначеність посилює і перспектива митної реформи в ЄС. У цих умовах, актуальним стає пошук можливих спільних рис (знаменників) процесу гармонізації з "acquis" ЄС у митній сфері, що можуть бути корисними як для України, так і для інших держав в процесі вступу, що і стало метою цього дослідження. За результатами виконання завдань дослідження було досягнуто низки спільних знаменників (характеристик) у процесі гармонізації з "acquis" у митній сфері (а також інших, застосовних до процесу гармонізації, висновків). Перш за все, мова про необхідність змістовного, а не формально врахування ознак поняття "acquis вступу". До таких ознак, за результатами аналізу, можна віднести: (a) гнучкість та динамічність, (б) врахування індивідуальних характеристик країни-кандидата, (в) орієнтованість на практичну імплементацію, а не лише на впровадження норм, (г) орієнтованість на практичну імплементацію не тільки до моменту вступу, а й у продовжуваній формі – після вступу, (ґ) гармонізація з "acquis вступу" повинна відбуватись не після виконання вимог Угоди, а одночасно (і узгоджено) із "acquis Угоди", (д) практичне визначення елементів «acquis» буде найефективнішим, якщо воно буде "холістичним", (е) повна гармонізація з "acquis вступу" відбудеться лише в момент приєднання і не вимагатиметься під час переговорів. Крім того, у процесі вступу, необхідним є ширший погляд на обсяг "acquis" у митній сфері – як секторального "acquis", що охоплює не тільки "митне законодавство", чи елементи "митного союзу". Також, можна ствердити про недостатнє застосування Угоди як інструменту вступу і, водночас, недостатність самих механізмів Угоди – в першу чергу, у контексті моніторингу динамічного "acquis" й результатів гармонізації. Також обґрунтовано, що Угода може і має бути основним або ефективним другорядним «інструментом» у процесі вступу у митній сфері. Водночас, її механізми, у контексті митної сфери доцільно переглянути. Як ілюструють результати цього дослідження (унаслідок співставлення ознак "acquis вступу" у митній сфері із процесом та результатами гармонізації): як до набуття статусу кандидата, так і після (навіть попри посилення ролі обумовленості в контексті вступу), зміни у митній сфері на виконання гармонізаційних зобов’язань часто залишались хаотичними і непослідовними. Також, можна чітко відслідкувати не "холістичний", а "почерговий" підхід щодо виконання Угоди та рекомендацій у процесі вступу. Такий підхід може ускладнити й продовжуване виконання зобов’язань у митній сфері після можливого вступу. Першочерговою причиною таких характеристик, окрім невідповідності синтезованим ознакам "acquis вступу" у митній сфері та вузького тлумачення "митної сфери", є недостатність інструментів планування процесу гармонізації на усіх її етапах. Попри індивідуальність процесу планування, це обов’язковий етап гармонізації, що повинен відбуватись як до, так і після набуття статусу кандидата, й може, у значній мірі, спиратись на застосування угод між країнами-кандидатами та ЄС. При цьому, у митній сфері (і не тільки) інструменти планування й до набуття статусу уже можуть передбачати інтеграційну перспективу. Вказаний рівень планування був і залишається відсутнім в Україні. До інших причин можна віднести (a) слабкі інструменти обумовленості, застосовні до «acquis Угоди» (до набуття Україною статусу кандидата); (b) статичний характер частини інструментів щодо гармонізації; (c) надзвичайно амбітні цілі, поставлені у питаннях гармонізації з "acquis Угоди"; (d) відсутність системного і продовжуваного моніторингу питань апроксимації у митній сфері; (e) невчасне оновлення Угоди в частині митної сфери. Крім того, дослідження, опираючись на розуміння "гармонізації", як процесу, що спрямований на досягнення однорідності у практичному застосуванні норм і регуляторного поля, ілюструє, що лише впровадження певних норм у національне законодавство не обов’язково означає (і найчастіше не означає) виконання відповідних зобов’язань. Відповідно, висновки щодо відсотка впровадження норм чи виконання Угоди у митній сфері (у результатах моніторингу) потрібно розглядати скептично. Унаслідок вищенаведеного, у визначенні найновіших рекомендацій ЄС, можна прослідкувати низку парадоксів, зокрема: у наголосі на практичному виконанні й водночас недостатній оцінці можливості виконати нові рекомендації; статичності рекомендацій і водночас більш динамічному відслідковуванні змін; а також - комбінації водночас загальних та дуже вузьких й специфічних вимог. У першу чергу, мова про оновлення Митного кодексу України у 2026 році, що мав би ґрунтуватись на Митному Кодексі Союзу (Union Customs Code), (надалі – "МКС") та інших актах ЄС у митній сфері. Така рекомендація піднімає низку проблемних питань: неможливість застосування низки норм МКС до вступу в ЄС, недостатня динамічність відслідковування змін до «acquis» у митній сфері тощо. На додаток, досвід інших держав свідчить, що ані попередні хвилі розширення, ані поточні держави-кандидати не стикались із такою специфічною вимогою ЄС. Ситуацію також ускладнює реформа митного законодавства ЄС, концепція якої уже фіналізована і передбачає суттєві зміни до митного регулювання. За такого стану справ, Україна, на практиці, може зіштовхнутись з кількома підряд перезавантаженнями митного законодавства. При цьому, наявні інструменти моніторингу відповідної проблематики не відображають. З огляду на наведене, результати дослідження свідчать про потребу критичного перегляду існуючих підходів до гармонізації з "acquis" ЄС у митній сфері. Також дослідження висуває три гіпотези щодо альтернативних кроків у процесі гармонізації: (1) проведення проміжної та критичної оцінки стану гармонізації із орієнтацією на практичне застосування норм (на основі механізмів Угоди); (2) прийняття NPAA1 із врахуванням секторального виміру "митної сфери"; (3) вдосконалення механізмів Угоди через більш динамічне формулювання зобов'язань та посилення ролі Підкомітету з митних питань. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що на основі комплексного аналізу зобов'язань України щодо гармонізації з "acquis"ЄС у митній сфері – як за Угодою, так і в процесі вступу до ЄС – вперше здійснено системне дослідження теоретичних аспектів гармонізації, а також тлумачення й визначення обсягу понять, що стосуються митної сфери. Результати дослідження співставлено з практичною характеристикою результатів гармонізації в Україні та враховано дотичний досвід інших держав, виявлено спільні характерні риси (знаменники) процесу гармонізації у митній сфері в умовах невідомості та фактори, що вплинули на такі характерні риси. уперше: ⎯ визначено предметний обсяг "митної сфери" як секторального acquis вступу через співвідношення з поняттями "митний союз" та "митне законодавство", а також обсягом відповідного переговорного розділу; ⎯ здійснено комплексний ретроспективний аналіз процесу гармонізації у митній сфері з "acquis" ЄС за Угодою з моменту набрання нею чинності, а також після набуття статусу кандидата, з’ясовано, чи вплинуло набуття статусу кандидата на результати гармонізації у митній сфері; ⎯ виявлено та охарактеризовано системний розрив між формальним впровадженням норм "acquis" ЄС у митне законодавство України та їх практичною імплементацією на прикладі норм щодо статусу Авторизованого Економічного Оператора (надалі – "АЕО"), процедури спільного транзиту, захисту прав інтелектуальної власності та Конвенції Пан-Євро-Мед, а також санкцій за митні правопорушення; ⎯ узагальнено системні та спільні характеристики (знаменники) у процесі гармонізації з "acquis" ЄС у митній сфері і екстрапольовано їх на найновіші рекомендації ЄС у процесі вступу, а також на перспективу прийняття нового Митного кодексу в Україні та митної реформи в ЄС; удосконалено: ⎯ підхід до розуміння поняття «acquis вступу» у секторальному вимірі, а також доповнено перелік його ознак; ⎯ підхід до "acquis Угоди" як складової частини "acquis вступу" та логічної узгодженості гармонізації у митній сфері в процесі вступу; ⎯ розуміння інструментів Угоди у процесі вступу, виявлено можливі недоліки її застосування і запропоновано рішення для удосконалення ролі Угоди; ⎯ підхід до планування процесу гармонізації з "acquis" у митній сфері з урахуванням досвіду країн Центральної та Східної Європи, а також ⎯ підхід до оцінки результатів гармонізації у контексті практичного застосування (а не лише формальної транспозиції норм); подальшого дослідження потребують: ⎯ запропоновані альтернативні кроки щодо гармонізації з "acquis" ЄС у митній сфері, як альтернатива поточного підходу; ⎯ врахування результатів цього дослідження у перехідному періоді у випадку прийняття нового Митного кодексу в Україні, а також щодо практичних результатів митної реформи та подальшої гармонізації з оновленим "acquis" у митній сфері. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання: ⎯ у правотворчій діяльності – зокрема, при підготовці та розгляді проєкту нового Митного кодексу України. Крім того, результати дослідження можуть слугувати основою для розробки проєктів інших нормативно-правових актів у митній сфері. Висновки щодо планування процесу гармонізації також застосовні для розробки чи вдосконалення елементів планування такого процесу у митній сфері. ⎯ у науково-дослідній сфері – при дослідженні інших підходів до гармонізації у митній сфері (ідеї щодо таких альтернатив висловлюються в 4 розділі цього дослідження). Також вони можуть стати сходинкою у продовжуваній науковій дискусії щодо підходів до розширення ЄС, про яку йде мова у Вступі до цього дослідження. ⎯ у правозастосовній діяльності – можуть слугувати підставою та методологічною основою для зміни підходу оцінки результатів гармонізації з «acquis» у митній сфері як за угодами про вільну торгівлю, так і в контексті вступу. ⎯ у навчальному процесі – можуть і уже використовуються в розробці та викладанні навчальних програм з права ЄС, зовнішніх зносин ЄС, митного права та міжнародної торгівлі, а також для навчання (тренінгів тощо) представників сфери правозастосування – зокрема представників державних органів, що долучені до процесу планування гармонізації та впровадження гармонізованих норм у митній сфері. Так, зокрема, на основі результатів цього дослідження розроблено та впроваджено курс "Митне право та міжнародна торгівля" в межах освітньо-професійної програми другого ступеня вищої освіти (магістр) Факультету права Закладу вищої освіти "Український католицький університет" (відповідна довідка є Додатком В до цього дослідження).
Сексуальне і гендерно-обумовлене насильство, пов'язане з конфліктом, як міжнародний злочин : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі "Міжнародні відносини" за спеціальністю "Міжнародне право"
(2020) Заворотько, Інна; Скалецька, Зоряна
Дослідження присвячено ґрунтовному і комплексному міжнародно- правовому аналізу явища сексуального і гендерно-обумовленого насильства (далі – СГОН), пов’язаного з конфліктом, а також вивченню практики кваліфікації та розслідування його як міжнародного злочину міжнародними й інтернаціональними кримінальними трибуналами та судами. Окремим питанням роботи є здійснення міжнародно-правової оцінки СГОН, пов’язаного зі збройним конфліктом на території України, а також діяльності правоохоронних і судових органів України щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у їх вчиненні. Поширені випадки не сприйняття СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину не тільки з боку жертв, а й уповноважених осіб правоохоронних і судових органів, незначна практика притягнення до відповідальності осіб за вчинення СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину, розбіжності в доктрині міжнародного права зумовили нагальну необхідність проведення ґрунтовного дослідження теоретичних і практичних аспектів кваліфікації та розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину. Враховуючи те, що СГОН є невід’ємною частиною сучасних конфліктів, питання не тільки не втратило своєї актуальності, а й потребує нових підходів до вивчення і розуміння. Зазначене є особливо важливим для України з огляду на наявність проблеми СГОН, пов’язаного зі збройним конфліктом на території України, спричиненим агресією Російської Федерації. У дослідженні надається характеристика таким питанням, як: генеза міжнародно-правової заборони вчинення СГОН, пов’язаного з конфліктом; становлення та розвиток поняття СГОН, пов’язаного з конфліктом, у міжнародному праві; зв'язок СГОН із конфліктом; СГОН, пов’язане з конфліктом, як складова частина воєнного злочину, злочину проти людяності та геноциду; особливості кваліфікації СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину; практика міжнародних й інтернаціоналізованих кримінальних трибуналів та судів щодо розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину; обов’язок держави щодо розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину та внесок недержавних акторів; проблеми відповідальності за СГОН, пов’язане зі збройним конфліктом на території України. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що з використанням сучасних методів пізнання було проведено комплексне дослідження різних аспектів складової частини міжнародних злочинів – СГОН, пов’язаного з конфліктом. Дисертація є першою спробою дослідити теоретичні та практичні питання кваліфікації та розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину, а також виявити прогалини і недоліки сучасного стану відповідальності за СГОН, пов’язане зі збройним конфліктом на території України, як міжнародний злочин, та розробити концептуальні шляхи їх врегулювання. До новизни дослідження можна віднести наступні положення. Уперше було: - детально досліджено ґенезу міжнародно-правової заборони вчинення СГОН, пов’язаного з конфліктом, та виділено три її форми у джерелах МГП та дві форми у джерелах МППЛ; - виділено закономірності дослідження СГОН, пов’язаного з конфліктом, у доктрині міжнародного права; - обґрунтовано необхідність вживання цілісного поняття СГОН, пов'язаного з конфліктом, а не окремих його складових частин; - сформульовано авторську дефініцію СГОН, пов’язаного з конфліктом, під яким запропоновано розуміти акт сексуального характеру та (або) акт, що вчиняється відносно особи через гендер, якщо вони вчинені в умовах примусу та завдали особі фізичної, сексуальної чи психологічної шкоди, а також погроза вчинення зазначених актів та (або) примус до участі у них, за умови, що вони мають географічний, часовий і причинний зв'язок зі збройними конфліктами або іншими ситуаціями, що порушують мир; - здійснено класифікацію воєнних злочинів, злочинів проти людяності та актів геноциду з точки зору визнання їх СГОН, пов'язаним з конфліктом, та виділено їх дві групи: до першої належать ті, що незалежно від будь-яких факторів є актами СГОН, пов'язаного з конфліктом, до другої – ті, що залежно від причини та обставин їх вчинення, можуть бути актами СГОН, пов'язаного з конфліктом; - доведено існування зв'язку між воєнними злочинами виділених груп і формами заборони вчинення СГОН, пов’язаного з конфліктом у МГП; - запропоновано періодизацію становлення переліку злочинів проти людяності з точки зору включення до нього актів СГОН, пов’язаного з конфліктом, у межах якої виділено три етапи: 40-і роки 20 століття (перший етап), 90-і роки 20 століття (другий етап) та початок 21 століття (третій етап); - встановлено взаємозв'язок між виділеними групами злочинів проти людяності та формами заборони вчинення СГОН, пов'язаного з конфліктом, у джерелах МППЛ, а також етапами розвитку таких заборон та етапами становлення переліку злочинів проти людяності; - деталізовано процес кваліфікації СГОН, пов'язаного з конфліктом, як міжнародного злочину, та виділено дві його стадії, друга з яких налічує два етапи; - відповідно до стадій виділеного процесу кваліфікації сформовано практичні інструменти (для першої стадії – таблиці, для другої – схеми) кваліфікації "класичних" актів СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину; - виділено й охарактеризовано особливості розслідування міжнародними й інтернаціональними кримінальними трибуналами та судами СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину; - виокремлено систему міжнародно-правових зобов’язань держави щодо розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину, до якої увійшли обов’язки держави щодо кримінального переслідування осіб за вчинення міжнародних злочинів загалом (закріплені в нормах договірного, звичаєвого та м’якого права), а також обов’язки розслідувати власне СГОН, пов’язане з конфліктом, як міжнародний злочин (закріплені у нормах м’якого права); - здійснено комплексний аналіз внеску недержавних акторів у розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину та виділено п’ять основних його видів; - виділено проблемні питання відповідальності за СГОН, пов’язане зі збройним конфліктом на території України, основні з них детально охарактеризовані. Надано рекомендації щодо їх врегулювання; - запропоновано проблему відсутності у національному законодавстві України цілісного поняття СГОН та похідні від неї питання подолати шляхом внесення змін до Закону України "Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків" щодо доповнення його дефініцією "сексуальне і гендерно-обумовлене насильство", сформованою у даній роботі; - запропоновано проблемне питання відсутності поняття зв’язку злочинних діянь із конфліктом під час їх розслідування врегулювати шляхом внесення змін до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020, а також розширення інтерфейсу ЄРДР щодо можливості поетапної фіксації зв’язку кримінального правопорушення зі збройним конфліктом на території України з урахуванням географічного, часового та причинного критеріїв. Удосконалено та детальніше вивчено - окремі складові частини понятійного апарату СГОН, а саме "сексуальне насильство" і "гендерно-обумовлене насильство"; - коло конфліктів, вчинення СГОН під час яких у разі дотримання критеріїв зв'язку з конфліктом може бути таким, що пов'язане з конфліктом, до яких віднесено збройні конфлікти (міжнародного і неміжнародного характеру) та інші ситуації, що порушують мир (порушення внутрішнього порядку і ситуації внутрішнього напруження, стихійні лиха у нестабільних умовах); - головні ознаки збройних конфліктів та інших ситуацій, що порушують мир, а також норми міжнародного права, що підлягають застосуванню, які підтверджені конкретними прикладами СГОН, пов'язаного з сучасними конфліктами; - зміст зв’язку СГОН з конфліктом, який розкрито через призму його географічного, часового і причинного критеріїв, сформованих у результаті аналізу практики застосування норм міжнародного права; - відмінності у підходах різних міжнародних й інтернаціоналізованих кримінальних трибуналів і судів до визначення злочинів проти людяності, зокрема і актів СГОН, пов’язаних з конфліктом; - компоненти складових actus reus і means rea "класичних" актів СГОН, пов’язаного з конфліктом, у договірних джерелах міжнародного кримінального права та систематизовано практику їх застосування; - недоліки кваліфікації СГОН, пов’язаного зі збройним конфліктом на території України, як ординарних, а не міжнародних злочинів. Подальшого дослідження отримали такі тези: - понятійний апарат СГОН, пов’язаного з конфліктом, врегульований міжнародним правом на недостатньому рівні, адже жодна з галузей та інститутів не визначає цілісне поняття СГОН, пов’язаного з конфліктом; - СГОН, пов’язане з конфліктом, залежно від обставин його вчинення може бути кваліфіковане як міжнародний злочин: воєнний злочин, злочин проти людяності або геноцид; - поняття зв'язку СГОН з конфліктом на низькому рівні урегульовано нормами МГП, МППЛі МКП та визначається виключно в рамках контекстуального елементу складу воєнних злочинів. Найкраще питання змісту зв’язку СГОН з конфліктом визначається нормами "м’якого права"; - усі воєнні злочини "проти осіб" залежно від причини та обставин їх вчинення, можуть бути актами СГОН, пов'язаного з конфліктом; - усі діяння, які належать до переліку злочинів проти людяності, а також геноциду залежно від причин і обставин їх вчинення можуть бути СГОН, пов'язаним з конфліктом; - "класичними" актами СГОН, пов'язаного з конфліктом, кримінальнізованими у джерелах міжнародного права, є зґвалтування, сексуальне рабство, примусова проституція, примусова вагітність і примусова стерилізація; - до кола конфліктів, СГОН, пов'язане з якими може бути кваліфіковане як злочин проти людяності та геноцид належать усі його види: збройні конфлікти й інші ситуації, що порушують мир; - СГОН, пов’язане з конфліктом, є відокремленою складовою частиною міжнародного злочину, а тому має свої особливості розслідування; - особливості розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину є однаковими (спільними) для всіх його видів (категорій): воєнного злочину, злочину проти людяності та геноциду; - обов’язок третьої держави щодо розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину визначається у межах обов’язкової (примусової) універсальної юрисдикції та стосується лише для тих актів СГОН, що є воєнними злочинами, пов’язаними зі ЗКМХ; - обов’язок держав-учасниць Римського статуту МКС співпрацювати з Офісом прокурора МКС в розслідуванні міжнародних злочинів варто розглядати як складову обов’язку держави щодо розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину; - неможливість встановлення вичерпного переліку видів внеску недержавних акторів у розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину зумовлена їх плюралізмом і різноманіттям завдань; - відповідальність осіб за вчинення СГОН, пов’язаного зі збройним конфліктом на території України, є обмеженою; - акти СГОН, пов’язаного зі збройним конфліктом на території України, наразі кваліфікуються представниками правоохоронних органів України переважно як ординарні злочини; - існує гостра необхідність прийняття Верховною Радою України нормативно-правового акта щодо криміналізації конкретного переліку актів СГОН як воєнного злочину та злочину проти людяності, а також порядку застосування амністії, наприклад, проєкту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права"; - кращі міжнародні практики щодо розслідування СГОН, пов’язаного з конфліктом, зокрема положення Міжнародного протоколу з документування та розслідування сексуального насильства в конфлікті, мають бути імплементовані в національне законодавство України; - документування актів СГОН, пов’язаного зі збройним конфліктом на території України, має бути включене до обов’язків Національного центру документування порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях як окрема категорія порушень прав людини. Викладені вище положення можуть бути використані: у науково-дослідній сфері – для наступних теоретичних та практичних досліджень особливостей відповідальності за СГОН, пов’язане з конфліктом; у правотворчій діяльності – під час розробки змін до широкого кола нормативно-правових актів України щодо відповідальності за протиправні діяння, зокрема СГОН, пов’язане з конфліктом, як міжнародний злочин, понятійного визначення СГОН, порядку реєстрації та розслідування кримінальних правопорушень, проведення окремих видів експертиз у межах кримінальних проваджень тощо; у правозастосовній діяльності – для ознайомлення представників правоохоронної та судової систем України зі змістом стадій та етапів кваліфікації СГОН, пов’язаного з конфліктом, як міжнародного злочину, а також практикою та підходами міжнародних й інтернаціоналізованих кримінальних трибуналів та судів щодо притягнення до відповідальності за СГОН, пов’язане з конфліктом, як воєнний злочин, злочин проти людяності та геноцид (після гармонізації Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з Римським статутом МКС); у навчальному процесі – під час підготовки методичних розробок, підручників, навчальних посібників із курсу "Міжнародне право", а також спеціалізованих курсів.

Browse

Browsing 293 Міжнародне право by Title

Results Per Page

Sort Options