У статті подано визначення театральності як драматургічного принципу в драмах, а також у поезії й в прозі Ґете. Розкрито у "Фаусті" такі прийоми театральності, як предметно-видовищна деталь, музично-стильовий контраст, масові сцени, а також розглянуто роботу над ремарками в
творі як шлях до створення театральності.
Своєрідність творчого завдання "Фауста" багато в чому визначається особливим положенням філософії в симбіозі всіх видів духовної діяльності на рубежі 18-19 ст. у Німеччині. Завдяки "коперніканському перевороту" І. Канта реальний світ набув несподіваної глибини і смислової невичерпності. Пристрасть до "трансцендіювання" — мандрів думки за межі емпіричної видимості — охопила поетів. Була відкрита не знана досі об’ємність світу за рахунок світу суб’єктивного, яка стала предметом поетичного захвату.