Кафедра літературознавства імені Володимира Моренця

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/12200

Browse

Browsing Кафедра літературознавства імені Володимира Моренця by Subject ""groundlessness""

Now showing 1 - 3 of 3
  • Thumbnail Image
    Item
    Засновок концепції "безґрунтовності" Віктора Петрова
    (2019) Брюховецький, В'ячеслав
    У статті розглядається взаємодія літератури з дійсністю в різних контекстах. Термін "знедійснення дійсності" був запропонований В. Петровим (В. Домонтовичем) наприкінці 1940-х років. Перші рефлексії над цим явищем належать М. Євшану стосовно творчості Лесі Українки (1913). Тогочасне українське життя не надавалося поетесі для пошуку ґрунту модерного естетичного розвитку. Подібне можна спостерегти й у творчості М. Гоголя. В. Петров у концепціях "знедійснення дійсності" і "безґрунтовності" наближався до екзистенціальних ідей Л. Шестова ("Апофеоз безґрунтовності", 1905). Багатозначність терміну "безґрунтовність" дозволяє використовувати його в різних контекстах - від філософськи значущого (яку Г. Сковороди, Е. Сведенборга, Л. Шестова), містичного, яку випадку з М. Гоголем, О. де Бальзаком, до прогностично аналітичного (В. Домонтович) і навіть побутово-вульгарного (соцреалізм).
  • Thumbnail Image
    Item
    Між логосом та голосом: авдіальний простір "Повісті про санаторійну зону" Миколи Хвильового
    (2025) Карпець, Юлія
    На помежів’ї філософії, психоаналізу та літературознавства у другій половині ХХ століття досліджувано письмо як мінливу та тяглу модерністську практику, зосібна французьки філософи Ролан Барт та Юлія Крістева звертають увагу на матеріальні характеристики письма. У статті означено деякі теоретичні аспекти такого інтердисциплінарного аналізу письма та його потенції в українській модерністській літературі. Письмо Миколи Хвильового має особливі тактильні, візуальні та авдіальні прикметності, які можливо оприявнити, якщо залучити деякі теоритико-методологічні формації на помежів’ї філософії та літературознавства. Тим вдасться нюансувати стратегії творення персонажів як "безґрунтовних романтиків". Мета статті ‒ проаналізувати авдіальний простір "Повісті про санаторійну зону" М. Хвильового та його стосунок до творення персонажів як "безґрунтовних романтиків". Теоретико-методологічний базис – це теорія голосу Младена Долара, ґрунтованої на лаканівському та фройдівському варіантах психоналізу. Залучено також теорії письма та його матеріальности Юлії Крістевої, Ролана Барта та теорію трагедійности Жака Лакана. Проаналізовано авдіальний простір "Повісті про санаторійну зону" М. Хвильового за допомогою психоанілітичної теорії голосу. Увиразнено два ектремуми: німотний потяг до смерти та галас життя. Головний персонаж анарх опиняється по той бік трагедії та віддається німотному потягу смерти, тим він залишається без ґрунту у звичному життєвому плині, його матеріальности. Специфічна природа голосу як психо-фізичного явища доповнює концептуальне поле "безґрунтянства" як засадничого принципу тривання суб’єктів у модерністському письмі М. Хвильового. У дослідженні зроблено спробу окреслити теоретичні засади для аналізу категорії письма, її матеріальних аспектів в українському модернізмі, проаналізовано авдіальний аспект матеріальности письма М. Хвильового.
  • Thumbnail Image
    Item
    Ідеологія та етика в письмі Миколи Хвильового
    (2025) Карпець, Юлія
    Мета статті – означити процес суб’єктивації та емансипаторні стратегії письма М. Хвильового. Зокрема досліджено філософські та ідеологічні аспекти становлення суб’єктом у творах "Я (Романтика)", "Чумаківська комуна" та "Повість про санаторійну зону". Теоретико-методологічну основу склали праці Мішеля Фуко та Юдит Батлер, залучені для аналізу процесу суб’єктивації в письмі; праці Реймона Арона, Сімони Вейль та Алена Бадью були залучені для означення етичних інтенцій письма. Новизна статті полягає в нюансованому аналізі механізмів ідеології (інтерпеляція, мікрофізика, владні взаємини) та оприявненні етичної складової письма М. Хвильвого через досвід Української революції 1917–1921 рр. Висновки дослідження доводять, що головний персонаж М. Хвильового схоплюваний у просторі Уявного, так що він опиняється одірваним від обов’язку та залишається на помежів’ї чекіст–людина. На цьому помежів’ї він стає суб’єктом у письмі. Зрештою, послідовно досліджено код Французької революції в перегуку з революційними подіями в Україні 1917–1921 рр. Код Французької революції – не лише інтертекстуальний, але такий, що допомагає уникнути травматизму революційних подій, водночас означуючи революцію як радикальний розрив у дискурсі та часі. Спершу аналізована як емансипаторна стратегія, революція відкриває етичний та трагедійний аспекти письма.