Цього року з основної програми 76-й Каннського кінофестивалю можна виділити три-чотири стрічки, які "заслуговують уваги". А можна з радістю прозеліта (до яких відношу себе) радіти чи не кожному побаченому на фестивалі фільму: щороку Канн у мистецькому сенсі виявляється доволі врожайним, хоча його програми не обходяться без завчених та другорядних тем. Думками про війну в Україні, отримуючи "Паль-
мову гілку" за заслуги перед кінематографом, поділився Роберт де Ніро. А поезію Лесі Українки "Ні волі, ні долі…", неймовірно хвилюючись через порушення "правил", прочитала зі сцени Катрін Деньов (вона представляла "обличчя фестивалю").