На основі аналізу поетичних текстів Василя Стуса авторкою виділено три площини (лінгвістичну, релігійну й концептуальну), у межах яких розглянуто функціонування мотиву гріха. Лінгвістична площина передбачає розгляд концепту гріха з точки зору лінгвокультурології – таким чином можливо відстежити, як відбувається реактуалізція концепту в поезії Стуса. Релігійна площина дає підстави розглядати пов’язані з концептом гріха мотиви й сюжети –
первородного гріха, гріховності світу, серця як духовного локусу, кари Божої, покутування чужих гріхів та ін. Виявлено також інтертекстуальні референції до «Саду Божественних пісень» Григорія Сковороди, пов’язані з мотивом гріха. У межах концептуальної площини розглянуто зв’язок поетової концепції творчості з мотивом гріха.