Статтю присвячено темі "художньої недовіри", яка властива митцям авангардного мислення
в подоланні ними як творчих і психологічних, так і соціокультурних обмежень на шляху до творчої
свободи. На прикладі аналізу ключових моментів творчості художників різних періодів унаочнено
всеохопність та довге історичне життя так званого "підривного мистецтва" як прояву "антропології недовіри". Доведено та проявлено ідею сумніву, неспокою, недовіри в мистецтві переломних
часів (авангардизм 1910–1920-х та український досвід 1990-х – початку 2000-х).