Том 3 № 1 (2026)

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/38488

Browse

Browsing Том 3 № 1 (2026) by Subject "democratic institutions"

Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    Легітимація влади в умовах повномасштабної війни: український досвід 2022-2025 років
    (2026) Кононенко, Наталія
    У статті досліджено трансформацію механізмів політичної легітимації влади України в умовах повномасштабної війни 2022–2025 рр. Проблема політичної легітимації у воєнний час набуває особливої актуальності, оскільки суспільство випробовує межі довіри до держави, а держава — межі власної спроможності. Авторка аналізує перехід від емоційно-мобілізаційного формату легітимності, що ґрунтується на оборонному суспільному консенсусі, до прагматично-інституційного формату "легітимації виживанням", який більше орієнтований на ефективність, процедурну прозорість та справедливість рішень. У фокусі уваги — роль інституційної спроможності, зовнішньої підтримки та зміни суспільних очікувань у процесах легітимації. Дослідження поєднує нормативно-ціннісний, національно-визвольний і зовнішньо-легітимаційний підходи, спираючись на класичні та сучасні теорії легітимності та емпіричні дані щодо України 2022–2025 рр. Показано, що мобілізаційна легітимність у 2022 р. забезпечила короткострокову суспільну консолідацію, проте її перевага в централізації та персоналізації влади створює ризики для довгострокового демократичного розвитку. З 2023 р. суспільство дедалі більше орієнтувалося на раціональні критерії ефективності та підзвітності, внаслідок чого перед інституціями постали нові виклики, зокрема через недореформованість державного управління, централізацію повноважень та залежність від неформальних практик. Авторка формулює концепт української моделі "легітимації виживанням", яка забезпечує короткострокову стабільність через концентрацію ресурсів і мобілізацію зовнішньої допомоги, але водночас обмежує інституційні можливості формування довгострокової демократичної легітимності. Висновки статті підкреслюють, що політична стійкість держави у воєнний час визначається не лише оборонною спроможністю, а й якістю інституційної адаптації та здатністю поєднувати ефективність, прозорість і суспільну довіру, а накопичення інституційного "боргу" може підірвати відновлення демократичного балансу після війни.