Кіно-Театр. 2007. №2

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26669

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2007. №2 by Title

Now showing 1 - 20 of 36
  • Thumbnail Image
    Item
    Андрій Рубльов : [пер. з рос.]
    (2007) Фомін, Валерій
    На тлі казково стрімкого, тріумфального злету "Іванового дитинства" трагічна, воістину мученицька доля наступного фільму Андрія Тарковського виглядає якось особливо контрастно й моторошно. Багато про що свідчать вже самі дати нейімовірної біографії цього фільму. Сценарій написано 1962. Фільм знято 1966. З’явився на екранах 1971. Десять років! Ціла епоха пролягла між датами - "Рубльова" задумали ще в роки квітучої "відлиги", а побачив світ він уже в епоху, яку нині називаємо "застоєм".
  • Thumbnail Image
    Item
    Антоніо Бандерас: "Більше почуваюся автором, коли працюю за камерою" : [інтерв'ю]
    (2007) Бандерас, Антоніо
    В свої сорок шість, зігравши в понад 70-ти фільмах, Антоніо Бандерас після ажіотажного режисерського дебюту в "Crazy in Alabama" ("Божевільний в Алабамі") зняв "El camino de los ingleses" ("Дорога англійців") - свій другий фільм. Робота над стрічкою тривала два роки, тож він із нетерпінням прагнув знову опинитися перед камерою, повернутися до акторської роботи. В листопаді актор здійснив це в Сполучених Штатах, де знявся в новому фільмі разом із акторкою Меґ Раян. У спілкуванні Антоніо Бандерас демонструє природність та незвичайну легкість, миттєво здобуваючи прихильність свого співрозмовника. Голлівудський успіх не вдарив йому в голову, і його люб’язність варта похвал, особливо на тлі індиферентності менш красномовних кінозірок. Безперечно, він - навіть якщо й сам відмовиться це визнати — найвідоміша після Пабло Пікассо особа, народжена в Малазі. Актор любить малярство і під час інтерв’ю зізнався, що володіє двома роботами видатного митця XX століття, які він рано чи пізно подарує музею Пікассо в Малазі, як визнання свого подвійного боргу - перед художником і своїм рідним містом. "El camino de los ingleses"— фільм про втрату невинності, в основі якого однойменний роман друга актора, також народженого в Малазі, Антоніо Солера. Група підлітків готуються до стрибка в дорослий світ, не маючи певності, що може принести наступний день... Це певним чином відображає досвід нашого персонажа, який задля навчання акторській майстерності переїхав із рідної Малаґи до Мадрида й дорослішав саме тоді, коли країна прямувала від диктатури до демократії.
  • Thumbnail Image
    Item
    "Бережися закоханої!"
    (2007) Васильєв, Євген
    Важко бути Майстром. Від тебе завжди сподіваються тільки шедеврів. Чекають, що новий витвір неодмінно перевершить минулий. Театральний режисер Олександр Дзекун - безперечно великий Майстер. І ті художні висоти, які він успішно долав у театрах Москви і Києва, Саратова та Донецька, Черкас і Чернівців, Одеси й Рівного, апріорі зобов’язують і не дають права на те, щоб здійснити невдалу спробу, зробити "прохідну" виставу, створити продукт "другої свіжості". Тому після блискучої, без перебільшення тріумфальної постановки містерії "Берестечко" за романом Ліни Костенко (липень 2005 року) рівненський глядач з нетерпінням очікував другої зустрічі зі столичним режисером, і просто не міг, бодай мимоволі, не порівнювати це друге побачення з першим. І от довгоочікуване друге пришестя Дзекуна у Рівне сталося: 16 грудня 2006 року відбулась прем’єра вистави "Жінка з минулого" за п’єсою сучасного німецького драматурга Р.Шімельпфеніга.
  • Thumbnail Image
    Item
    "Владика Андрей"
    (2007)
    У центрі уваги столичних кінематографістів опинилися сьогодні сакральні пам’ятки Львова, пов’язані з іменем митрополита Андрея Шептицького. Кіностудія імені О. Довженка розпочала зйомки художнього фільму "Владика Андрей" (режисер Олесь Янчук), який ставить за мету відтворити реальний образ духовного проводиря українського народу, котрий майже протягом півстоліття очолював Греко-католицьку церкву, й водночас розповісти про древній княжий рід, у якому переплелися гілки різних національностей і який прославився своїми діяннями на благо людей.
  • Thumbnail Image
    Item
    Володимир Висоцький на Одеській кіностудії : [огляд книжки]
    (2007)
    Безперечно, Одеська кіностудія має пріоритетні права на Володимира Висоцького (1938-1980), хоча б тому, що справжня популярність прийшла до нього тоді, коли він у фільмі "Вертикаль" зіграв радиста Юру (1967) і де виконав створені спеціально для цього фільму пісні. "Лучше гор могут быть только горы, на которых еще не бывал", - підхопили всі романтики країни. Режисери фільму Станіслав Говорухін і Борис Дуров розповідали в ньому про героїзм альпіністів, про вірність і дружбу, про мужність і любов, а пафос пісень саме й передавав випробування дружби в екстремальних умовах Кавказьких гір. Детальніше про все це можна дізнатися з книжки-альбому "Владимир Высоцкий", з любов’ю впорядкованого Г.Лазарєвою та В.Миленком і виданій в Одесі. Книга цікава й багата ілюстраціями, фактажем. Єдине зауваження до оформлення - забагато чорного й сірого тла, яке обтяжує й так перевантажену фрагментарною структурою книжку.
  • Thumbnail Image
    Item
    Втретє про жертв цензури : [огляд книжки]
    (2007) Свято, Роксолана
    Зібраний та укладений Валерієм Фоміним третій випуск серії книг "Полиця" містить унікальну підбірку документальних свідчень та колись недоступних архівних матеріалів про фільми, які в радянські часи стали жертвами цензури. Фомін займається архівною справою ще з 80-х років, і за цей час зібрав та опублікував чимало досліджень, які на конкретних прикладах, з посиланням на джерела й документи детально показували механізм "зарізання" фільмів та їхніх режисерів.
  • Thumbnail Image
    Item
    Віват, Смородіна!
    (2007) Грицук, Валентина
    Руда Єлизавета і білява Марія у прем’єрі вистви "Віват, королево!" 7 грудня минулого року на сцені театру ім. І. Франка перегукувалися з постреволюційною виставою Молодого, де все навпаки - помаранчева опозиційна пляма композиції - королева Марія. Звісно, драматург Роберт Болт, значно відоміший у нас як кіносценарист, що завоював аж чотири "Оскари", дозволяє режисеру вільніші інтерпретації осіб королівської крові, ніж Фрідріх Шіллер. Чим і скористався постановник Юрій Кочевенко, театральний діяч з Донецької театральної території, який здійснив на франківській сцені вже третю виставу.
  • Thumbnail Image
    Item
    Голодомор: технології замовчування
    (2007) Угрин, Олена
    Прем’єра документального фільму Сергія Буковського "Назви своє ім'я" стала важливою подією у кінематографічному житті України. Особливу увагу громадськості привернули імена його продюсерів - Стівена Спілберга та Віктора Пінчука. Не менше цікавило публіку питання: чи не планують продюсери зняти документальну стрічку про іншу трагедію XX століття - Голодомор 1932-1933 років. Тим паче, що обіцянки посприяти у створенні такої документальної стрічки не раз лунали з вуст урядовців та навіть самого Президента Віктора Ющенка. Тож спробуємо довідатися, якою є ситуація з висвітленням трагедії Голодомору в українському кінематографі. "Під час презентації фільму "Назви своє ім’я" відбулася розмова між Віктором Ющенком, Катериною Ющенко, яка є головою Наглядової Ради Міжнародного благодійного фонду (МБФ) "Україна-3000", та Віктором Пінчуком, - розповідає керівник напряму "Вчора2 МБФ" Олексій Копитько. - Вони визнали необхідність створення документальної картини про Голодомор 1932-1933 років, що за рівнем не поступалася б фільмові Сергія Буковського. Таку стрічку Фонд "Україна -3000" та Віктор Пінчук планують створити у 2007-2008 роках. Остаточне ж рішення щодо проекту буде оголошено вже до кінця 2006-го".
  • Thumbnail Image
    Item
    Детективна історія про претендента на Оскара
    (2007) Шевчук, Юрій
    Восени ті, хто цікавиться українським кіно, після кількох "безфільмових" років Україна знову братиме участь у змаганні за Оскар. Згідно з офіційним веб-сайтом Академії кіномистецтв, цього року одним із претендентів на найкращий іноземний фільм стала "Аврора" режисера Оксани Байрак.
  • Thumbnail Image
    Item
    Дмитро Богомазов: "Щоб в Україні було більше сучасного театру"
    (2007) Богомазов, Дмитро
    Дмитро Богомазов - режисер театру. На професійній сцені працює з 1993 р. Закінчив КДІТМ ім. І.Карпенка-Карого в 1995 році. Здійснив постановки понад 20-ти вистав у різних театрах України, серед яких: "Чарівниця" за п’єсою "Безталанна" І. Карпенка-Карого, "Що завгодно, або Дванадцята ніч" В.Шекспіра, "Трохи вина... або 70 обертів" за новелами Л.Піранделло, "Ошукана" за Т.Манном, "Черга" за п’єсою О. Морданя (Київський державний академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра), "Філоктет-концерт" за Софоклом, "Фауст-фрагмент" за Гете (незалежні проекти), "Сон літньої ночі" В.Шекспіра (Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки), "Отелло" В.Шекспіра (Черкаський обласний музично-драматичний театр ім. Тараса Шевченка), "Щастя поруч" за п’єсою "Украдене щастя" І.Франка, "Едіп" Софокла, "Що їм Гекуба?" за п’єсами "Шантрапа" П.Саксаганського та "Гамлет" В.Шекспіра (Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В.Василька). Створив і очолює "Київський театр "Вільна сцена", де поставив "Горло "Sanctus" за новелами Гофмана, "Морфій" за текстами М. Булгакова та В. Кандинського, "Роберто Зукко" за п’єсою Б.-М. Кольтеса та ін.
  • Thumbnail Image
    Item
    Дослідження про кіноосвіту в Україні : [огляд книжки]
    (2007)
    Багато хто вважає, що кіноосвіта в Україні почалася із заснуванням 1961 року кінофакультету в Київському інституті театрального мистецтва їм. І.К.Карпенка-Карого. Як і багато інших сторінок нашої історії, тут також є чимало білих плям. Роман Росляк на архівних матеріалах взявся цю царину дослідити і виявив, що кіноосвіта в Україні, починаючи з 20-х років, розвивалася досить активно. Втім, активності не бракувало ще з перших років існування кіно: виникали різні курси, як правило, приватні. Більше того, під час І світової війни захоплення студіями, школами, курсами, - як пише автор, - досягло нечуваних масштабів, що дало змогу кваліфікувати його як "епідемічне захворювання". Рятуючись від більшовицької націоналізації і терору, кінопромисловці емігрували на південь і осідали в Одесі (Д. Харитонов) та Ялті (О. Ханжонков), де до 1919 року випускали фільми, що теж потребувало фахівців. Р.Росляк не тільки називає численні курси, а й деталізує принципи їхньої діяльності.
  • Thumbnail Image
    Item
    Золотий ужинок SEMINCI-51
    (2007) Скоморощенко, Ольга
    Міжнародний тиждень кіно (SEMINCI) у Вальядоліді, другий за значенням після Сан- Себастьяна міжнародний кінофестиваль Іспанії (хоча багато критиків і шанувальників кіно вважають цю думку суперечливою), відбувся в кінці минулого року в 51 раз. Попри сумніви дирекції кінофестивалю, SEMINCI-51 відбувся, не збавляючи ходи і не здаючи позицій у служінні високому кіномистецтву духовності й гуманізму, залишаючись водночас яскравим і могутнім кіносвятом Іспанії.
  • Thumbnail Image
    Item
    Лариса Кадочникова: вчора і сьогодні
    (2007) Кадочникова, Лариса
    Лариса Валентинівна Кадочникова — актриса театру і кіно, народна артистка України (1992), народна артистка РФ (2004). Лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка (1991). Закінчила акторський факультет ВДІКу (1961). В 1961 - 1964 роках - актриса Московського театру "Соврємєннік", з 1964 - актриса Київського театру російської драми ім. Лесі Українки. В кіно знімається з 1959 року. Грала у фільмах: "Суріков", "Мічман Панін", "Воскресіння", "Час, уперед!", "Вулиця Ньютона, дім №1". Знялась в українських картинах: "Тіні забутих предків", "Криниця для спраглих", "Вечір на Івана Купала", "Комісари", "Білий птах з чорною ознакою", "Всупереч усьому", "Мріяти і жити", "Важкі поверхи", "Море", "Червоний агат", "Час — московський", "Чорна курка, або Підземні жителі", "Історія одного кохання", "Нехай він виступить", "Київські прохачі", "Блакитна троянда". Автор графічних робіт: "Цирк", "Карпати", "В ніч на Івана Купала", "Дездемона", "Віктор Хара на стадіоні", "Самотність" та ін.
  • Thumbnail Image
    Item
    Лесь Задніпровський: серце у відділі кадрів театру
    (2007) Задніпровський, Олександр
    Задніпровський Олександр Михайлович народився в Києві в акторській родині Задніпровських-Ткаченко. 1975 року закінчив КДІТМ ім. І. Карпенка- Карого (курс Анатолія Скибенка). Служив у Радянській армії, після служби працював 4 роки в Київському театрі російської драми їм. Лесі Українки. З 1980 року, запрошений Сергієм Данченком, працює актором у Національному українському театрі ім. І. Франка. Народний артист України. Етапні ролі в театрі ім. І.Франка: Гайдай у "Загибелі ескадри" Корнійчука, реж. Сергій Данченко; Огнєв у "Фронті" Корнійчука, реж. Ігор Афанасьев; Блез у "Блезі" Клода Моньє, реж. Володимир Опанасенко; Дон Алонсо у "З коханням не жартують" Педро Кальдерона, реж В. Опанасенко; гетьман Дорошенко в однойменній драмі М. Старицької-Черняхівської, реж. В. Опанасенко; Степан у "Боярині" Лесі Українки, реж. В. Опанасенко; король Генріх у "Я, Генрі II" Дж. Гольдмена, реж. Юрій Кочевенко; Федір Карамазов у "Братах Карамазових" Достоєвського, реж. Юрій Одинокий. У 1998-2002 роках за пропозицією Вячеслава Чорновола був депутатом Київради від Народного Руху.
  • Thumbnail Image
    Item
    Лесь Курбас знімає "Вендетту"
    (2007) Гірняк, Йосип
    "1924 року Лесь Курбас знімає свою першу дебютну стрічку "Вендетта" за сценарієм М.Борисова і Георгія Стабового, що увійшла в одну з перших програм кінозбірника "Маховик" - своєрідної серії, тематично пов’язаних короткометражних стрічок про робітничий клас, де хроніка становила одну шосту частину матеріалу. "Вендетта", в якій ідеться про чвари попа й дяка, нагадує антиклерикальну агітку. Саме в цій сатиричній, виконаний під стиль лубка, пародії на славнозвісну "Курку з золотими яєчками" Гастона Веля, дебютував великий актор українського кіно Амвросій Бучма". Цей уривок з книжки Любомира Госейка "Історія укранського кінематографа" (переклад з французької, К., 2005) подає стислу інформацію про перший із трьох фільмів Леся Курбаса, знятих у 1924-1925 роках. Фільми ці не збереглися. Але залишилися спогади, зокрема, видатного актора театру "Березіль" Йосипа Гірняка про роботу над цим фільмом, з яких дізнаємося, що знялися там не А. Бучма, а Йосип Гірняк та Степан Шагайда. Пропонуємо фрагмент спогадів увазі читачів.
  • Thumbnail Image
    Item
    Марко Бровун: людина-театр
    (2007) Бровун, Марко
    25 грудня минулого року Марко Бровун, генеральний директор, художній керівник Донецького академічного українського музично- драматичного театру, заслужений працівник культури України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, відзначив подвійний ювілей — 60-річчя з дня народження та 30-річчя професійної діяльності. Сьогодні з його іменем пов'язують феномен бурхливого розвитку українського театру в російськомовному регіоні, розквіт Донецької муздрами, її популярність. Ювілейний вечір відбувався у теплій і дружній атмосфері. Присутні на святі офіційні особи (Міністр культури і туризму Юрій Богуцький, голова Донецької обласної ради Анатолій Близнюк, перший заступник голови Донецької облдержадміністрації Сергій Дергунов, Донецький міський голова Олександр Лук’янченко та ін.) були щирими, бо прийшли за покликом душі.
  • Thumbnail Image
    Item
    Микола Мащенко: син сім'ї довженківців
    (2007) Брюховецька, Лариса
    За радянських часів його називали співцем романтики революції, митцем визначеної громадянської позиції, якому притаманна публіцистичність і точність художнього втілення. Фільм "Комісари" демонструвався у Пізі (Італія) на МКФ "Нове в мові кіно". За фільм "Шлях до Софії" режисер удостоєний престижних нагород в мистецтві Болгарії: нагороди Софії і ордена святих Кирила і Мефодія. За фільм "Овод" - ордена Командора від Президента Італії. Мащенко - акторський режисер. "Екран, - говорить він, - має безліч засобів виразності. Проте для мене ясно одне: найважливіше - кіноактор, людина, яка наші пошуки втілює в життя, лишається наодинці з глядачем. Актор - це душа і серце наших картин. І поки воно 6'ється, буде і кіномистецтво" (Культура і життя, 9.12.1979). Актори відгукувались на цю його особливість творчості: як висловилась Антоніна Лефтій, "у фільмах Миколи Мащенка не можна грати в півсили, заховатися в окремі деталі. Режисер вимагає творчого горіння, самовіддачі. Він - за актора-творця". Адже без цього не можна було б творити характерів мужніх, здатних на подвиг. На XXXI традиційному міжнародному огляді телефільмів у Монте-Карло приз - "Золоту Німфу" за краще виконання чоловічої ролі було присуджено Андрієві Харитонову за головну роль у фільмі "Овод". Манеру роботи Мащенка з акторами він назвав несамовитою. Як починалася дорога талановитого режисера у велике кіно? Кому завдячує професією? Що приніс в українське кіно? Що пам'ятає про друзів-колег?
  • Thumbnail Image
    Item
  • Thumbnail Image
    Item
    Надія Кошман: Усі ми шукаємо дорогу до Раю
    (2007) Кошман, Надія
    Надія Кошман - український кіно- і телережисер, сценарист. Закінчила факультет кіно і телебачення КДІТМ ім. І.Карпенка-Карого (майстерня В. Кісіна). Поставила ігрові короткометражні картини "Фламінго" (1997, Гран-прі фестивалю "Пролог"), "Грачик" (1999), "Пташка прилетіла" (2000, призи за операторську роботу фестивалів "Пролог" і "Фаст-фест"), "Сон рибалки" (2001, приз за оригінальне режисерське вирішення фестивалю "Відкрита ніч"), "Світлячки" (2005 - 2006, приз "Срібний витязь" за дебют МКФ "Золотий витязь", приз "Відродження" МКФ "Острів Крим"). Режисер документальних фільмів "Сферографія" (1998), "Свідок життя" (2003), "Рай" (2006, приз "За творчий пошук у документальному кіно" МКФ "Покров"). Працює на телебаченні.
  • Thumbnail Image
    Item
    "Назви своє ім'я"
    (2007) Брюховецька, Лариса
    Фільм про Голокост в Україні поставив український режисер-докумен- таліст Сергій Буковський на замовлення Фундації "Шоа" (США), фінансованої Стівеном Спілбергом. Наміри створити такий фільм підприємець Віктор Пінчук декларував ще кілька років тому. І от нарешті він з'явився, ставши сенсацією не тільки в українському кіно, а й у житті країни. Статус сенсації підкріпив приїзд на прем'єру, яка відбулась 18 жовтня в Міжнародному культурному центрі, Стівена Спілберга. Фінансуючи згадану фундацію й аналогічні документальні стрічки в різних європейських країнах, що пережили Голокост, він відвідує далеко не всі прем'єри. Рішення приїхати в Україну прийняв після перегляду фільму "Назви своє ім'я". На прем'єрі були представники всіх гілок влади - Президент України Віктор Ющенко, Голова Верховної Ради Олександр Мороз, Прем’єр-міністр Віктор Янукович та політичний і бізнесовий бомонд Києва.