Browse
Recent Submissions
Item Особливості функціонування гемопоетичних клітин-попередників у пацієнтів із мієлодиспластичним синдромом, лікованих леналідомідом(2025) Білько, НадіяПул стовбурових клітин – основне місце злоякісної трансформації, тому вивчення клітин-попередників при порушеннях кровотворення є одним із найважливіших шляхів розкриття патогенезу злоякісних гемобластозів. Мієлодиспластичний синдром (МДС) – це захворювання системи крові, яке характеризується нестабільністю геному і гетерогенністю. Лікування МДС на ініціальних етапах розвитку процесу (РАНБ I) обмежується імуномодуляторами, одним із яких є леналідомід (lenalidomide). Відомо, що препарат інгібує проліферацію злоякісних клітин, пригнічуючи аномальне клонування шляхом збільшення апоптозу Del(5q) клітин. Проте рівень дії леналідоміду на гемопоетичну систему при МДС остаточно ще не встановлений. Вважається, що він посилює клітинний імунітет, опосередкований T-клітинами та природними клітинами-кілерами, і пригнічує секрецію протизапальних цитокінів. Метою дослідження було вивчення особливостей функціонування гемопоетичних клітин-попередників у разі дії імуномодулюючого препарату леналідоміду у хворих на РАНБ I. У роботі здійснено оцінювання показників периферійної крові та колоніє- і кластеро-утворюючої здатності гемопоетичних клітин-попередників кісткового мозку в культурі з напіврідким агаром. Проведене дослідження показало, що дія імуномодулюючого препарату леналідоміду поширюється не тільки на імунну систему, але й на клас найближчих нащадків гемопоетичної стовбурової клітини – гемопоетичних клітин-попередників, стимулюючи в частини з них (24 %) колонієутворення кісткового мозку в культурі і проліферацію всіх трьох ростків у периферійній крові, що є викликом для продовження пошуків терапевтичних підходів у лікуванні МДС, пов’язаних зі стимуляцією ініціальних відділів гемопоезу.Item Long non-coding RNA SNHG1 as a diagnostic and prognostic marker of bladder cance(2025) Bratyshchenko, Anastasiia; Haviaz, Volodymyr; Honcharenko, Anton; Stakhovsky, Eduard; Kononenko, Oleksiy; Rosohatska, Inna; Pasichnyk, Tetiana; Mankovska, OksanaBladder cancer (BC) is one of the most prevalent cancers globally, and it ranks as the fifth most common malignancy among men in Ukraine. Modern diagnostic tools for bladder cancer have significant limitations: some of them are overly invasive and others lack sufficient sensitivity and specificity. Currently, molecular markers are becoming a promising tool for identification of oncogenic processes. Among epigenetic mechanisms involved in malignant cell transformation, long non-coding RNA (lncRNA)s are of particular interest, as they can act as either oncogenes or tumor suppressors. Available studies suggest that the lncRNA SNHG1, which is currently understudied, promotes tumor proliferation and inhibits apoptosis in malignant cells. The aim of the current study was to analyze changes in the relative expression of SNHG1 in tumor tissues and its levels in cell-free urine of bladder cancer patients, and to evaluate its diagnostic and prognostic value. There was a statistically significant increase in the SNHG1 gene expression level in tumor tissues compared to conditionally normal tissues. Also, a significant decrease in relative levels of SNHG1 transcripts was observed in urine of BC patients compared to healthy individuals. According to the analysis of ROC curves analysis, the chosen marker can identify bladder cancer with high sensitivity and specificity. A positive correlation was also discovered between SNHG1 expression level in tumor tissue and cancer stage. The obtained data support the relevance of further study on lncRNA SNHG1 as a promising diagnostic and prognostic marker of bladder cancer.Item Association of alpha-synuclein co-pathology with beta-amyloid and phosphorylated tau levels in Alzheimer's disease(2025) Shpylchyn, Vitalii; Vyniavska, PolinaMisfolded α-synuclein (α-syn) aggregates can be present in the cerebrospinal fluid (CSF) of individuals with Alzheimer’s disease (AD), even in the absence of clinical signs of synucleinopathy. This co-pathology may influence AD progression at the molecular level. Detection of α-synuclein aggregates using seed amplification assay (SAA) enables stratification of AD patients beyond classical biomarkers included in the AT(N) framework. The AT(N) framework allows biological classification of AD based on its core pathological processes: β-amyloid aggregation (A), tau accumulation and hyperphosphorylation (T), and non-specific neurodegeneration (N). This study aimed to explore whether α-syn co-pathology, detected by SAA, is associated with altered concentrations and longitudinal trajectories of CSF β-amyloid 42 (Aβ42) and phosphorylated tau 181 (p-tau181) in the biomarker-defined AD group. Data from A+T+ participants (N = 609) in the Alzheimer’s Disease Neuroimaging Initiative (ADNI) were analysed, using Roche Elecsys electrochemiluminescence immunoassay (ECLIA) and SAA results. Substantial discrepancies between clinical diagnosis and AT profiles were observed. Twenty-nine percent of A+T+ participants were α-synpositive (S+), indicating a high prevalence of α-syn co-pathology in biologically defined AD. Cross-sectional comparisons revealed that S+ individuals had lower baseline Aβ42 concentrations compared to α-synnegative (S−) participants. Linear mixed-effects models (LMEMs) showed a significantly steeper decline in Aβ42 over time in the S+ group, supporting the hypothesis that misfolded α-syn aggregation accelerates amyloid aggregation. However, p-tau181 levels increased more slowly in S+ than in S− individuals, contrary to expectations. These associations remained significant after adjustment for age, sex, diagnosis, and APOE-ε4 genotype. These findings suggest that α-syn co-pathology may affect AD progression through its interaction with Aβ42 and support its integration into biomarker-based classification frameworks.Item Краніологія чоловіків черняхівської культури з могильника біля селища Шишаки(2025) Долженко, ЮрійСтаттю присвячено публікації та порівняльному аналізу краніологічної групи черняхівської культури другої половини ІV – першої половини V ст. н. е. із селища Шишаки. Серія складається з черепів, знайдених під час розкопок 2009–2016 рр. Р. М. Рейди, А. В. Гейка та С. В. Сапєгіна. Мета статті – ввести в науковий обіг новий матеріал, дати загальну характеристику чоловікам черняхівської культури на тлі суміжних етнічних груп України, Литви, Східної Європи та Євразії (діахронний метод), визначити відстані між окремими серіями IІІ ст. до н. е. – V ст. н. е. за допомогою багатовимірного канонічного і кластерного аналізу та з’ясувати місце чоловіків із Шишаків у системі краніологічних типів черняхівської культури з території України; визначити особливості досліджуваної групи за результатами типологізації. Методологія. В основі дослідження лежить принцип об’єктивності, використано загальнонаукові методи аналізу і синтезу, метод спостереження, антропологічні та статистичні методи. Черепи вимірювали за повною краніометричною програмою з використанням стандартної методики Р. Мартіна, згідно з якою вказували нумерацію ознак. У роботі використано комп’ютерні програми, які створили Б. та О. Козінцеви 1991 р. Залучено 14 краніометричних ознак. У статті розглянуто тільки чоловіків, позаяк жінки потребують окремого докладного дослідження. Наукова новизна. Вперше було створено чоловічу вибірку черняхівської культури другої половини ІV – першої половини V ст. н. е. з селища Шишаки, до якої залучено 14 черепів. Визначено, що згідно з середніми значеннями краніометричних ознак чоловічу частину населення можна зарахувати до доліхокранного європеоїдного варіанта з вузьким обличчям (за абсолютними розмірами лицьового скелета). Доведено, що чоловіча краніологічна група з Шишаків, за типологічною схемою Т. О. Рудич, опиняється в колі доліхокранного, вузьколицього краніологічного типу, де перебувають черняхівські групи з території Молдови та Західної України. Висновки. У результаті порівняння досліджуваної чоловічої групи ІV–V ст. н. е. з синхронними серіями території України та діахронними й синхронними групами Центральної і Східної Європи (Литви, Кавказу) та Азії методом багатовимірного канонічного і кластерного аналізу виявлено її подібність до збірної серії Західної України.Item Colibacillosis in broiler chicks and its etiological link to the biological characteristics of Escherichia coli isolates from the breeder flock(2025) Nechypurenko, Oleksii; Furtat, Iryna; Dreval, Denis; Avdeeva, LiliyaPathogenic strains of Escherichia coli, capable of causing avian colibacillosis (APEC), currently pose a significant threat to modern poultry farming, in particular industrial broiler production. Moreover, the origin of colibacillosis in broiler chickens is connected with parental health issues. Therefore, the aim of the work was to investigate the etiological link between colibacillosis in 1-day old chicks and the biological characteristics of E. coli isolates from the breeder flock. A total of 65 pathogenic E. coli isolates were detected from broiler-breeders (n = 14) and 1-day-old chikens (n = 51). This shows a huge impact of collibacillosis on poultry farming at different levels of production. The main lesions were associated with fibrin deposition and omphlaitis formation. The last-mentioned parameter could affect the viability of chicks; nevertheless, the average Pasgar score was identified as 9.7 points. Amomg APEC, the most prevalent were O78 and O18 serotypes, wich were characterized by the absence of β-hemolysis. Moreover, the antibiotic profile of APEC isolated from parenteral and progeny flocks was similar. A high level of resistance to amoxicillin, amoxiclav, doxycycline, tetracycline, and enrofloxacin was found; more than 70% of isolated APEC were invulnerable to the mentioned antimicrobials. The most effective antibiotics were colistin, gentamicin, and florfenicol, to which only 0.0% and 2.0%, 14.3 and 9.8%, 7.1% and 2.0% of isolated APEC from broiler-breeders and chickens, respectively, were resistant. In addition, prolonged treatment of birds led to the formation of multi-resistant strains that affected chickens from the first days of life. Thus, studying the process of APEC infection through an integrated production chain can be useful for taking appropriate measures to prevent early cases of colibacilosis.Item Однонуклеотидні поліморфізми в послідовностях гена Pina деяких диплоїдних видів роду Aegilops(2025) Созінова, Оксана; Блюм, ЯрославВиди роду Aegilops L. є генетичним ресурсом для перенесення нових генів, зокрема нових алелів генів пуроіндолінів, у пшеницю м’яку. Пуроіндоліни a і b – низькомолекулярні білки, які визначають текстуру ендосперму зерна у Triticum aestivum та споріднених видів. Мета роботи – аналіз частот трапляння однонуклеотидних поліморфізмів (SNP) кодуючих послідовностей гена Pina диплоїдних видів егілопсів порівняно з референсною послідовністю сорту T. aestivum Chinese Spring серед послідовностей, представлених у базі NCBI. З бази даних NCBI було відібрано послідовності гена Pina диплоїдних видів егілопсів: 32 послідовності Ae. speltoides, 8 послідовностей Ae. bicornis, 5 послідовностей Ae. sharonensis, 6 послідовностей Ae. searsii, 8 послідовностей Ae. caudata, 10 послідовностей Ae. comosa та 14 послідовностей Ae. umbellulata. Як референсну послідовність використовували послідовність гена пуроіндоліну a (алель Pina-D1a) DQ363911.1 сорту CS. Послідовності вирівнювали за допомогою програми MEGA 11. Серед проаналізованих послідовностей гена Pina Ae. speltoides, Ae. bicornis, Ae. sharonensis, Ae. searsii, Ae. caudata, Ae. comosa, Ae. umbellulata сумарно виявлено SNP у 61 позиції кодуючої послідовності. У різних видів було від 11 до 30 SNP. Види егілопсів охарактеризовано за частотами трапляння нуклеотидних замін. У більшості видів егілопсів переважають несинонімічні заміни. SNP у двох позиціях трапляються у всіх досліджених диплоїдних видів егілопсів, а сім SNP є притаманними лише видам секції Sitopsis. Серед усіх проаналізованих видів егілопсів тільки Ae. searsii має SNP, що є унікальними для виду і зафіксовані у всіх представлених у базі даних послідовностях.Item Моніторинг інвазійних деревних видів рослин в урбоекосистемах міста Києва(2025) Вишенська, Ірина; Лисенко, ДаринаУ статті наведено результати моніторингу інвазійних деревних видів рослин на території міста Києва. У процесі дослідження за допомогою сервісу GBIF було виявлено 12 таких видів і показано, що найпоширенішими деревними інвазійними видами є клен ясенелистий (Acer negundo L.), робінія звичайна (Robinia pseudoacacia L.) та дуб червоний (Quercus rubra L.). Найбільш активним видом, що поширюється, є клен ясенелистий (Acer negundo L.). Проведене дослідження показало, що урбанізовані території, зокрема міста, є осередками швидкого поширення інвазійної флори через інтенсивний антропогенний вплив, порушення природних середовищ існування та недостатній контроль. Для ефективного поводження з інвазійними видами рослин на урбанізованих територіях України запропоновано такі заходи: систематичний моніторинг, біологічний контроль, механічні методи контролю, обмежений хімічний контроль, розроблення стратегій для поводження з адвентивними видами на загальнодержавному і місцевому рівнях та підтримка наукової діяльності в цій сфері.Item Початкові етапи формування заплавних лісів днища Каховського водосховища та прогноз їхнього розвитку(2025) Дідух, Яків; Мойсієнко, Іван; Кравченко, Олена; Муленко, Михайло; Полянська, Катерина; Чусова, Ольга; Гетьман, ПолінаДослідження осушеного днища Каховського водосховища у 2023–2024 рр. засвідчили швидке зростання Salix×rubens Schrank, а у 2024 р. – Рорulus alba L. та P. nigra L. Встановлено, що середні показники кількості пагонів верби на кінець сезону 2023 р. становили 23 шт./м2, у 2024 р. – 10,3 шт./м2, а середня висота збільшилася зі 190 до 350 см. Співвідношення фітомаси стовбурів, гілок, листя та коренів на першому році розвитку становило 0,45:0,16:0,18:0,2. Розраховано показники наростання фітомаси дерев через 10, 20 та 50 років, їхні енергетичні запаси та функціональні (підтримувальні та регулювальні) екосистемні послуги в монетарному еквіваленті, що становлять відповідно 825, 1338 та 1523 у. о., за умови, що ліси займають 30 % площі від днища водосховища. Висвітлено екологічну роль заплавних тополево-вербових біотопів, що мають високе водорегулювальне, ґрунтотвірне, ремедіаційне значення, є оселищами великої кількості орніто- та ентомофауни. Ці біотопи охороняються на європейському рівні, а в Україні становлять 0,1 % площі лісів. Порушено питання про недоцільність відновлення Каховського водосховища й необхідність ухвалення виваженого рішення з урахуванням економічного значення екологічної та історико-культурної цінності.Item Закономірності географічного поширення скельнодубових лісів на Поліссі(2025) Мельник, ВікторВстановлення закономірностей географічного поширення та сучасного стану лісових фітоценозів є актуальним завданням екологічних досліджень. До таких угруповань належать скельнодубові ліси Полісся. Їхній едифікатор – дуб скельний (Quercus petraea (Mattusсhka) Liebl.) є стенотопним видом Полісся, який приурочений до специфічних екотопів з теплими мікрокліматичними умовами на схилах південної експозиції та до дерново-підзолистих ґрунтів, сформованих на елювії твердих гірських порід (рожевих пісковиків, оолітових вапняків та морени з валунами граніту). На відміну від зональних дубових лісів Полісся, сформованих дубом звичайним (Quеrcus robur L.), приурочених до плакорів, острівні скельнодyбові ліси регіону є екстразональними рослинними угрупованнями. Охорона скельнодубових лісів Полісся є задовільною і потребує лише деякого поліпшення. Зважаючи на цінність генофонду Q. petraea на східній межі ареалу в Європі, потрібно розширювати площі його лісових культур.Item Географічне поширення та стан популяцій Astragalus dasyanthus Pall. у Черкаській області(2025) Чиж, ОльгаУ статті описано нові знахідки рідкісного, занесеного до Червоної книги України виду – астрагалу шерстистоквіткового (Astragalus dasyanthus Pall.). На основі опрацювання гербарних фондів, літературних джерел та власних експедиційних виїздів узагальнено дані про його поширення в Черкаській області. Подано детальний перелік локалітетів виду за адміністративними районами області. Нове місцезнаходження виявлено поблизу села Березняки Черкаського району біля залізничного насипу. Наведено ботанікоеографічну характеристику локалітетів, видовий склад фонової рослинності, чисельність та стан популяції. Описано еколого-ценотичні умови, у яких зростає популяція, а також виявлені вікові групи особин. Оцінено антропогенний вплив на угруповання. Дослідження базується на опрацюванні понад 150 (із них близько 20 стосуються Черкащини) гербарних аркушів провідних наукових установ України (KW, KWНА, KWU, PW), а також на результатах власних польових обстежень із GPS- фіксацією локалітетів у 2024–2025 рр. Картографування виконано в програмі Google Earth Pro, а дані про нові популяції внесено до соціальної мережі iNaturalist. Використано історичний та сучасний адміністративний поділ області для точної інтерпретації даних про поширення Astragalus dasyanthus. Загалом встановлено 23 локалітети виду, серед яких три є нововиявленими, зокрема в с. Березняки Черкаського району. Здійснено геоботанічні описи та аналіз онтогенетичних спектрів популяцій. Знахідка розширює дані про сучасний ареал виду в Україні та є важливою для формування рекомендацій щодо його охорони, особливо в умовах трансформації природних екосистем. Отримані результати підкреслюють необхідність надання природоохоронного статусу виявленим популяціям і запровадження регіонального моніторингу. Додатково звернено увагу на те, що для повноцінного збереження виду потрібно проводити періодичне спостереження за станом його популяцій. Рекомендовано розробити і впровадити місцеві плани охорони, залучати громадськість та інформувати населення про значення цього рідкісного виду. Також важливо забезпечити підтримку біотопів і не допускати їхньої деградації, особливо в степових та лучно-степових зонах Черкаської області.Item Особливості розвитку окремих видів цибулинних у кліматичних умовах степової зони України (на прикладі Криворіжжя)(2025) Чипиляк, Тетяна; Ахмедова, ВікторіяВизначено еколого-біологічні особливості розвитку видів родин Asparagaceae (Camassia leichtlinii, Hyacinthoides hispanica, Muscari heldreichii, Scilla litardieri, S. sardensis); Iridaceae (Crocus tauricus, C. tommasinianus, Juno bucharica); Liliaceae (Tulipa neustruevae, T. turkestanica, T. urumiensis) в умовах степової зони України. Дослідження проведено на колекціях Криворізького ботанічного саду НАН України. Кліматичні умови характерні для степової зони: нестача вологи в повітрі і ґрунті, високі літні температури повітря. Річна сума опадів становить 350–450 мм, з дефіцитом зволоження влітку. Опрацьовано матеріал за 2017–2024 рр., визначали початок квітування та загальну його тривалість. Отримані результати доводять, що за інтродукції в Криворіжжя відбуваються зміни в генеративному розвитку рослин. Протягом 2017–2024 рр. зафіксовано стабілізацію терміну початку квітування, що підтверджено зменшенням меж варіювання цього показника: у 2017–2020 рр. межі становили ±11–18 діб, у 2021–2024 рр. – ±6–10 діб. Фаза цвітіння в більшості видів проходить у квітні – найбільш кліматично сприятливий час. Такі результати також підтверджуються величиною середньодобової температури повітря на початок цвітіння рослин: на початкових етапах інтродукції вона варіювала від 2,5 °С до 22 °С. Упродовж останніх років Tulipa turkestanica, T. neustruevae, T. urumiensis починали квітувати за температури 10–18 °С; Crocus tauricus і C. tommasinianus – за 4–7 °С, Juno bucharica – за 8–13 °С; Hyacinthoides hispanica, Scilla sardensis, Muscari heldreichii – за 7–15 °С, Scilla litardieri, Camassia leichtlinii – за 15–20 °С. Середня тривалість цвітіння видів у кліматичних умовах Криворіжжя не перевищує 12–15 діб незалежно від родової належності. Найдовше (до 20 діб) у наших умовах квітують рослини Camassia leichtlinii (вид доволі широкої екологічної пластичності) та Juno bucharica, у якого кліматичні умови в первинному ареалі схожі з такими в центрі інтродукції. Незважаючи на короткотривале квітування, за умови використання широкого асортименту видів, сортів і форм досліджених родів можливо створити декоративний ефект і прикрасити міські ландшафти в степових умовах України впродовж двох місяців – з середини березня до ІІІ декади травня.