Київська академія. Випуск 018
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Бібліотека професора Івана Самойловича (бл. 1737–1783): історична доля, книгознавча характеристика(2021) Ціборовська-Римарович, ІринаБібліотека викладача і гімназіарха Києво-Могилянської академії Івана Самойловича (бл.1737–1783) є малодослідженою сторінкою історії академічної бібліотеки та цікавим явищем у вітчизняному історичному бібліотекознавстві. Дотепер вона не стала об’єктом самостійних історико-бібліотекознавчих досліджень. Головною джерельною базою для вивчення історії бібліотеки викладача риторики, поетики, німецької мови Івана Самойловича є реєстр книжок, укладений після смерті власника у 1783 р., який налічував 1147 позицій, і стародруки, що нині зберігаються в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій і у колекціях відділу стародруків та рідкісних видань. Книгознавчий аналіз бібліотечного фонду продемонстрував, що склад книгозбірні віддзеркалює професійну діяльність власника та коло його інтелектуальних зацікавлень. Тематика книжок охоплює широке коло інтересів: граматики, словники, твори, що їх використовували для перекладів з латинської та німецької мов, праці, присвячені ораторській майстерності, видання творів античних авторів і європейських гуманістів доби Відродження, праці з філософії, логіки, богослів’я, природничих наук, медицини, загальної і церковної історій, педагогіки, бібліотечної справи, художня література.Item Передумови заснування колегіуму Товариства Ісуса у Львові(2021) Друздєв, ОлегСтаттю присвячено розгляду передумов формування колегіуму Товариства Ісуса у Львові в другій половині XVI ст. Аналізуючи студії з історії Товариства єзуїтів, легко зауважити помітний ухил в сторону досліджень їхньої освітньої діяльності, натомість практично немає праць, які б ілюстрували розвиток певного осередку в контексті тогочасних подій. Звідси — велика кількість термінологічних і фактографічних неточностей, зокрема тракту- вання діяльності єзуїтів лише з перспективи освітньої складової. З огляду на це, метою даної статті є спроба розглянути передумови формування осередку Товариства у Львові. Завдання статті — реконструювати за джерелами мотиви й плани самих єзуїтів при заснуванні даного осередку. Вагому роль у розгляді цього питання відіграють матеріали, що ними керувалося Това- риство: передусім статутні документи — Формули Інституту Товариства Ісуса (які складаються з апостольських листів, виданих папами Павлом ІІІ та Юлієм ІІІ) та Конституції Товариства Ісуса. Завдяки ним можна уточнити низку термінологічних питань, а також сам механізм функціонування єзуїтських осередків. Не менш важливою є й пістолярна спадщина, дотична поточних на той час справ. Зокрема, аналізуючи документи, можна зауважити, що Товариство мало самостійні плани щодо розбудови власної мережі, а також не ставило за мету лише навчання дітей. Приміром, Річ Посполиту розглядали як територію, придатну для місіонерства та подальшого руху на Схід. Окрім того, простежуються плани заснування львівського осередку в статусі колегії задовго до офіційного запрошення перших монахів до міста. Значну увагу в статті приділено трактуванню поняття "колегіум", важливого для розуміння мотивів заснування осередку у Львові та пояснення його подальшої діяльності.Item Паисий Лигарид в Киеве(2021) Ченцова, ВераПаисий Лигарид, митрополит Газы и знаменитый богослов, скончался в Киеве в 1678 г. Местные власти незамедлительно позаботились о том, чтобы сделать опись всего оставшегося после его смерти имущества: книг, рукописей, литургических принадлежностей, облачений и даже некоторых предметов роскоши. По царскому указу принадлежавшие Лигариду вещи должны были отойти Киевскому Братскому монастырю, где владыка провел последние месяцы жизни, для его церковного поминовения. Но почти сразу появился и иной претендент на имущество митрополита — иерусалимский патриарх Досифей II, протестовавший против подобного "расточения" того, что ранее принадлежало одному из находящихся в его юрисдикции архиереев. Досифей II в своих письмах в Москву и Киев долгое время настаивал на том, чтобы имущество Лигарида было возвращено Иерусалимской церкви. Посланец патриарха, архимандрит Хрисанф, во время своего пребывания в Киеве видел рукописи газского владыки, которые, таким образом, сохранялись там еще в конце XVII в. Однако попытки проследить судьбу митрополичьей библиотеки остаются безуспешными: ее следов так и не удалось обнаружить ни в описях киевских библиотек XVIII в., ни в книжных и рукописных собраниях Иерусалимского патриархата и Подворья Святого Гроба. Особый интерес со времени патриарха Досифея и до сих пор вызывал список неизвестных во времена Лигарида гомилий о нашествии русов на Константинополь в 860 г., но судьбу этого примечательного манускрипта, привезенного митрополитом из Москвы в Киев, выяснить так и не удалось. Подготовленный к изданию текст описи пропавшего имущества и библиотеки Паисия Лигарида из Российского государственного архива древних актов дает новые ценные свидетельства о его несохранившихся рукописях и библиотеке, а также о повседневной жизни греческого архиерея.Item Бібліотека Львівського єзуїтського колегіуму та її доля після ліквідації Товариства Ісуса(2021) Лоштин, НазарійКнигозбірню колегіуму єзуїтів у Львові традиційно вважають найбільшою та найкраще укомплектованою бібліотекою міста. Її було засновано на початку XVII ст., і вже через століття вона нараховувала близько 12 тис. книг. Хоч велика пожежа 1734 р. нанесла значних втрат бібліотеці, єзуїти відновили книжкове зібрання: кількість томів у ньому на момент ліквідації Товариства Ісуса, як припускають, могла сягати близько 10 ти- сяч. На жаль, це припущення неможливо перевірити, бо досі не знайдено поточного каталогу бібліотеки. У даній статті проаналізовано каталог (рукопис III.12719 з Національної Бібліотеки у Варшаві), укладений колишнім єзуїтом Станіславом Хмельовським за дорученням австрійської влади 1774 р. вже після ліквідації Товариства. Наведений тут перелік засвідчує, що у бібліотеці було не 10, а 5 тис. книг. Це корелюється з інфор- мацію Людвіка Ґжебеня — автора найповнішого на сьогодні дослідження єзуїтських бібліотек на теренах Речі Посполитої. Після 1773 р. бібліотека львівських єзуїтів надалі функціонувала. За рішенням віденської влади її перетворили на публічну — першу книгозбірню такого типу в місті. Водночас вона забезпечувала навчальний процес в освітніх закладах, що діяли у Львові. Нею користувалися вчителі, духовенство та чиновники, про що свідчать записи у рукописі III.12719. Від 1784 р. колишня єзуїтська бібліотека стала частиною книгозбірні Львівського університету.Item Ut unum sint: стосунки Риму і Константинополя на сторінках руських історичних наративів XVII ст.(2021) Сінкевич, НаталіяІсторія Церкви стала одним із найпотужніших елементів у конфесійній літературі Раннього Нового часу. Руські полемічні твори не були винятком; як уніатські, так і православні автори широко використовували факти церковної історії, вважаючи себе продовжувачами київського християнства. Розуміючи історичний наратив як логічну послідовність подій з неявними причинно-наслідковими зв’язками, я збираюся проаналізувати появу і трансформацію двох важливих історичних наративів: про розкол Церкви та про Флорентійську унію. Обидві історичні оповіді написано з полемічною метою і тісно пов’язано між собою. Граючи з іменами, датами та джерелами, руські церковні автори Раннього Нового часу намагалася дати історичний огляд взаємин між Руссю, Константинополем та Римом. Середньовічна візантійська та слов’янська полемічні традиції вже не були надійними джерелами для цього. Інше ставлення до історіографічних авторитетів спровокувало зміщення ієрархії цитованих джерел. Руська традиція, представлена агіографічними текстами та руським хронографом, цитується переважно уніатськими авторами, а не православними. Для них це найважливіший історичний доказ того, що їхній власний історичний вибір — унія з Римом — не суперечить, а продовжує віру їхніх предків: київських митрополитів домонгольської доби.Item Віддзеркалення актуальної богословської проблематики в стінописах лаврської школи першої третини XVIII ст.(2021) Кондратюк, АлінаУ статті розглянуто найпоказовіші монументальні ансамблі лаврської школи першої третини XVIII ст., розписи Великої Успенської і Троїцької надбрамної церков Києво-Печерської лаври, в контексті актуальних тенденцій духовного й культурного життя Гетьманщини. Простежено тісний зв’язок зображень і супровідних написів у системі розписів цих храмів із тогочасною церковною літературою. З’ясовано, що найбільш акцентованою в богословській програмі розписів обох лаврських храмів була тема Св. Літургії, яка з другої половини XVII ст. набула особливої гостроти в українському богослов’ї. Предметом гострої богословської полеміки Києва та Москви було питання про момент таїнства Літургії, у який здійснюється Євхаристичне пересуществлення. Залучено тогочасні видання українських православних друкарень, що висвітлювали цю проблематику. Зауважено також низку розбіжностей між київськими й московськими працями у тлумаченні інших догматичних питань. Монументальні ансамблі лаврської школи першої третини XVIII ст. аналізуються як віддзеркалення цієї проблематики. Наголошено, що вперше ідею образного відображення літургійного обряду на стінах вівтаря було втілено у розписах Великої Успенської церкви Києво-Печерської лаври, і це започаткувало тематику, яка на протязі століття стала традиційною. На підставі зіставлення збереженого проєкту барокових розписів Великої церкви і наявних зображень Троїцької надбрамної церкви, а також супровідних написів, стверджується, що ідейно-художній зміст монументальних розписів лаврської школи першої третини XVIII ст. віддзеркалив найактуальніші ідеї свого часу, зокрема, гостру богословську полеміку другої половини XVII ст. про момент здійснення Євхаристичного пересуществлення.Item Тимошенко Л. Руська релігійна культура Вільна: Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI — перша третина XVII ст.) (Дрогобич: Коло, 2020), 796 с.: іл.(2021) Зема, ВалерійРецензія на монографію Леоніда Тимошенко "Руська релігійна культура Вільна: Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI — перша третина XVII ст.)".Item Pietrzkiewicz, Iwona. Kultura książki w zakonach męskich Wielkiego Księstwa Litewskiego XV–XVIII wieku (Kraków: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Pedagogicznego, 2019), 447 s.(2021) Тупиця, МихайлоРецензія на книгу Івони Петрикевич "Kultura książki w zakonach męskich Wielkiego Księstwa Litewskiego XV–XVIII wieku".