Поняття "force-majeure" за правом України, Великої Британії та США
Loading...
Date
2024
Authors
Музика, Леся
Лисенко, Г.
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
У статті аналізується поняття форс-мажор передбачене у статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" № 671/97-ВР від 2 грудня 1997 року, у якій визначено перелік обставин, що підпадають під поняття "форс-мажорних обставин». Цей перелік є достатньо широким, проте не є вичерпним. Разом з цим, такого переліку форс-мажорних обставин не існувало до 2 вересня 2014 року, і цей перелік з’явився у зв’язку з антитерористичною операцією на сході України після набрання чинності Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 2 вересня 2014 року. Наголошено, що у Цивільному кодексі України не передбачено тлумачення такого поняття як "непереборна сила" чи "форс-мажорні обставини". У Господарському кодексі України на противагу Цивільному кодексові зазначено, що не є надзвичайними та невідворотними обставинами. Порівнюючи застосування поняття форс-мажор за українським правом та правом Великої Британії зазначено, що в законодавстві Великої Британії не передбачено поняття "форс-мажор", оскільки форс-мажорні обставини мають бути передбачені контрактом. Визначено, що судові органи Великої Британії оперують таким поняттям як "фрустрація", а судові органи Сполучених Штатів Америки – поняттям "комерційна недоцільність", які за своєю суттю наближені до доктрини форс-мажорних обставин, хоча і містять деякі відмінності. А саме: доктрина форс-мажорних обставин стосується відповідальності за
невиконання чи неналежне виконання, і зазвичай є чітко визначеною у законодавстві, як і доктрина комерційної недоцільності у Сполучених Штатах Америки. У той же час, доктрина "фрустрації" чітко не передбачена законодавством Англії. Окрім цього, такі доктрини також стосуються різних наслідків: доктрина форс-мажорних обставин може бути застосована тоді, коли йдеться мова про звільнення від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання, тоді як доктрина фрустрації та доктрина комерційної недоцільності радше стосуються невиконання зобов’язання в цілому, і навіть між цими двома доктринами існують певні відмінності, про що було зазначено судом у справі The Aluminum Co. of America (ALCOA) v. Essex Group Inc. Доктрина фрустрації може бути застосована тоді, коли, якби сторони знали про зміну обставин та їхній вплив на відповідне зобов’язання, вони б не стали стороною такого зобов’язання. У свою ж чергу, доктрина комерційної недоцільності більше належить саме до комерційної складової зобов’язання, і стосується невигідних (у фінансовому плані) наслідків для однієї зі сторін.
Description
The article analyzes the concept of force majeure provided for in Article 14-1 of the Law of Ukraine "On Chambers of Commerce and Industry in Ukraine" No. 671/97-ВР of December 2, 1997, which defines the list of circumstances falling under the concept of "force majeure". This list is quite broad, but not exhaustive. At the same time, such a list of force majeure circumstances did not exist before September 2, 2014, and this list appeared in connection with the anti-terrorist operation in eastern Ukraine after the entry into force of the Law of Ukraine "On Temporary Measures for the Period of Anti-Terrorist Operation" No. 1669-VII of September 2, 2014. It is emphasized that the Civil Code of Ukraine does not provide for the interpretation of such concepts as "force majeure" or "force majeure". The Commercial Code of Ukraine, in contrast to the Civil Code, states what are not extraordinary and unavoidable circumstances. Comparing the application of the concept of force majeure under Ukrainian law and UK law, it is worth noting that UK law does not provide for the concept of "force majeure" in legislation, as force majeure must be provided for in the contract. It is determined that the UK judiciary operates with the concept of "frustration", and the judiciary of the United States of
America - with the concept of "commercial impracticability", which are inherently close to the doctrine of force majeure, although they contain some differences. Namely, the doctrine of force majeure refers to liability for non-performance or improper performance and is usually clearly defined in law, as is the doctrine of commercial impracticability in the United States of America. At the same time, the doctrine of "frustration" is not clearly provided for in English law. In addition, such doctrines also have different consequences: the doctrine of force majeure may be applied when it comes to exemption from liability for non-performance or improper performance of an obligation, while the doctrine of frustration and the doctrine of commercial impracticability are more likely to apply to the failure to perform an obligation in general, and even between these two doctrines there are certain differences, as noted by the court in The Aluminum Co. of America (ALCOA) v. Essex Group Inc. The doctrine of frustration may be applied when, if the parties had known about the change in circumstances and their impact on the relevant obligation, they would not have become a party to such an obligation. In turn, the doctrine of
commercial impracticability relates more to the commercial component of the obligation and concerns unfavorable (in financial terms) consequences for one of the par ties.
Keywords
форс-мажорні обставини, судова практика, відповідальність, зобов’язання, договір, санкції, фрустрація, стаття, force majeure, case law, liability, obligation, contract, sanctions, frustration
Citation
Музика Л. А. Поняття "force-majeure" за правом України, Великої Британії та США / Музика Л. А., Лисенко Г. І. // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. - 2024. - Вип. 84, ч. 1. - C. 336-342. - https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.84.1.50